Проповідь о. Руслана Бабія у Двадцять восьму неділю після Зіслання Святого Духа

Возлюблені браття і сестри у Христі!

Сьогодні, у Неділю перед Різдвом Христовим, Свята Церква знову звертає наш погляд до початків історії спасіння. Ми стоїмо на порозі великої таємниці — таємниці Воплочення Сина Божого, таємниці, яку за Божим промислом Бог обіцяв ще в раю нашим прародичам Адамові та Єві.

І от ми знову слухаючи родовід Господа нашого Ісуса Христа переживаємо справжню духовну мандрівку крізь століття, що веде нас до ясел Вифлеємського Дитяти. Людство Старого Завіту з глибокою журбою й надією очікувало приходу Спасителя. Покоління змінювали одне одного, проходили царства, виникали і падали народи, а Божа обітниця залишалася непорушною…

Та серед вибраного народу, який мав би бути хранителем обітниці, поступово зростала зневіра: чому Господь бариться? Чому обіцяна радість так довго не приходить?

І ось у ці останні дні перед Різдвом Церква відкриває нам родовід Христа — священний ланцюг імен, у якому відбитий увесь шлях людства до Спасителя. Цим Церква утверджує нас у вірі, нагадуючи: наш Господь прийшов до нас прийнявши людське тіло, ввійшов в наш рід і всю нашу історію. Він узяв на Себе гріхи своїх предків і всього людства, щоб відкутити та відновити нас до життя в Бозі, звільнити з рабства у гріхах та піднести до синівства і гідності Дітей Божих.

Коли ми уважно слухаємо цей родовід, то бачимо не лише імена святих людей, а й тих, хто впадав у тяжкі гріхи, помилки, розчрування. Там згадані й чотири жінки, які з погляду Закону були грішницями. Це не випадково: Господь показує нам, що Його милосердя простягається на кожну людину, якою б недостойною вона не була в очах світу. Бог може вписати навіть зранене, темне людське життя у Свій спасительний задум. Бо Він прийшов не до безгрішних, а до тих, хто потребує прощення й відновлення правдивого життя у Дусі.

Євангелист Матей подає родовід у трьох частинах: від Авраама до Давида, від Давида до Вавилонського полону, і від полону до Христа. Це вся історія вибраного народу — від патріархів до царів, від царів до первосвящеників. І в цій історії, як каже святитель Іван Золотоустий, видно, що жодна зміна влади — ні царської, ні суддівської, ні священичої — не змогла зробити народ кращим. Тому, як пояснює блаженний Феофілакт Болгарський, людству був потрібний істинний Цар, істинний Суддя, істинний Первосвященик — Христос.

У постатях Авраама, Давида, праведників і грішників ми читаємо не лише історію юдейського народу, а власну історію. Бо це історія того, як Бог терпляче й лагідно веде людство до спасіння, незважаючи на наші слабкості й зради. Це історія нашого усиновлення Богом, історія прощення, яку приносить Христос ціною власної жертви.

Неділя перед Різдвом Христовим готує нас прийняти дар, який не порівняти з жодною земною цінністю: дар Божої любові, дар Його присутності, дар спорідненості з Ним. У Вифлеємській печері ми зустрічаємо Того, Хто не відкидає нікого. Того, Хто приймає і виправдовує всіх, хто приходить до Нього з вірою. Того, Хто обіймає кожну зранену душу, хто входить у наші темряви, щоб запалити світло.

Отож, браття і сестри, у ці останні дні святого Різдвяного посту очистімо свої серця. Відкиньмо тягар гріхів, суєти, образ і страху. Пориньмо в роздуми про велику таємницю благочестя — явлення у світ Сина Божого. Відкриймо Святе Письмо, вдивімося в історію Його предків, і знайдімо там відображення власної душі. Бо Христос приходить саме заради того, щоб кожен із нас, який живе у слабкості, гріхах, спокусах, міг бути відроджений і обійнятий Богом.

Хай же Різдво Христове стане для нас не просто святом, а зустріччю з Тим, Хто заради нас став Людиною. Хай ця зустріч змінить наші серця, очистить наші думки, зміцнить нашу довіру та веде до небесного Отця!

Амінь.

Дивіться також

18 серпня В Ардірі урочисто відзначили храмове свято 16 серпня Проповідь о. Руслана Бабія у Десяту неділю після Зіслання Святого Духа 3 травня Проповідь о. Руслана Бабія у Третю неділю після Пасхи