Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Руслана Бабія у Десяту неділю після Зіслання Святого Духа
16 серпня 2025
Дар віри здобувається зусиллями, зосередженням нашого життя на Божому промислі, що відкриває Його дари, освячує нас та дає можливість нам орудувати Його силою. Для цього потрібно, у першу чергу, довіряти Богові й очищати простір власного серця для Нього! Саме на піст і молитву вказує Ісус як на засоби цього очищення для початку нового життя в Його ласці.
Коли матимете віру, як зерно гірчиці, — нічого не буде для вас неможливого (Мт. 17, 20–21).
Вчергове апостоли чують докір Ісуса за їхню неспроможність зробити чудо! Це видається і нам неможливим! Чи можуть звичайні люди, як ми з вами, самостійно робити чудеса? Напевно, ні! Навіть Ісусу не вірили, що Він може, вважаючи Його звичайним чоловіком. «Хто бо може чуда творити, окрім самого Бога?» Так говорили багато свідків чудес Ісуса, так говорив і сам Ісус, коли запитував: «Що легше сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“ чи сказати паралітикові: „Встань і ходи“?» Так, Христос явно вказував на те, що Він — Бог. Бог, що прийшов відкупити наші гріхи. Бог, що зцілює і навіть воскрешає.
Та навіть при тому знаходилися ті, що задля своєї вигоди осліпли настільки, що не визнавали цю правду, і говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським». На це викривлення правди Ісус різко заперечив їм: «Не може встоятися жодне царство, яке суперечить саме собі!»
Отож, для здійснення чуда потрібна Божа присутність: Його воля, Його ласка (всемогутня сила). Також необхідна наша співпраця — наша мала віра. Господь вимагає цієї малої віри від апостолів, вимагає її і від нас. Дар віри здобувається зусиллями, зосередженням нашого життя на Божому промислі, що відкриває Його дари, освячує нас та дає можливість нам орудувати Його силою. Для цього потрібно, у першу чергу, довіряти Богові й очищати простір власного серця для Нього! Саме на піст і молитву вказує Ісус як на засоби цього очищення для початку нового життя в Його ласці.
Все це здобувається через зречення самого себе та своїх планів на життя задля здійснення Божих планів, — що і визначає нашу віру. Не просто знати про Бога, а, власне, жити Ним! Що це означає для нас та чому нам потрібно це робити? Це означає, що я — людина, найвище тілесне творіння, покликане до синівства, а не до рабства в гріху! Що я приймаю Жертву Христа за відкуплення моїх гріхів. Розумію Його нескінченну, всепрощаючу любов до мене, яка відкрила мені Царство Боже. Усвідомлення цього зароджує в мені нову надію та дає відчувати вдячність і радість в очікуванні остаточної зустрічі з Творцем.
Отож, життя в Божій благодаті і є правдивим життям людини, яка обирає Бога найперше через слухання та зберігання Слова! «Той, хто робить це — любить Мене», — каже Христос. Всі ж інші чудеса є для того, щоб ми увірували в Сина Божого, щоб Його любов зародилася в наших серцях, що й саму віру визначає як засіб її досягнення. А отже, маємо плекати віру задля дарів любові, які Ісус дарує нам і хоче, щоб, ділячись ними, ми мали частку в спасінні, щоб через ділення дарів інші пізнавали Його та приходили до спасіння.
Підсумовуючи сьогоднішнє євангельське читання, чуємо, перш за все, заклик Ісуса до нас плекати зерна віри, закладені Богом у наші серця. І хоч вони лежать десь глибоко всередині нас, та вони все ж є, вже даровані нам. Якщо ж ми не будемо плекати їх, віра не зможе зростати в нас, та й Божа благодать не поведе нас на «більші справи», які Ісус обіцяв робити через нас!
