Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Андрія Микитюка у Томину неділю
11 квітня 2026
Кожного разу, коли ми, маючи наче й слушні на це причини, не молимося, не читаємо Святого Письма, не приходимо до церкви, не беремо участі у спільній молитві, не приймаємо таїнства, які Бог дає нам, ми втрачаємо щось дуже цінне. Втрачаємо можливість зустріти Воскреслого Христа.
Христос воскрес!
Улюблені, цієї неділі ми святкуємо Антипасху. Антипасху не тому, що вона є проти Пасхи, а тому що вона є її продовженням, є замість неї. Вона знову нам нагадує про ту важливу життєву подію, яка відбулася 2000 років тому, і яка й надалі відбувається у житті кожного з нас та має на нього вплив.
Щонеділі ми святкуємо Пасху, ми святкуємо Воскресіння Христове. Це свято над святами і торжество всіх торжеств. Свято нашої віри, де Христос переміг гріх, переміг смерть, відкрив двері до раю для кожного з нас і запрошує нас.
Так як Він підняв Адама і Єву, так Він простягає руку, щоб підняти нас до нового і якісного життя. Цієї неділі ми чуємо в Євангелії про те, як Христос з’явився учням, але одного не було. Він втратив можливість побачити Воскреслого Христа. І коли учні йому розказали, він каже: «Не вірю». Але наступного разу він вже був з ними. Христос звертається до нього і каже: «Не будь невіруючий, але віруючий».
Дивлячись на наше життя, ми, напевно як цей апостол Тома, маємо свої клопоти. І часто в неділю, в День Господній, ми вибираємо робити щось інше. Але ми маємо пам’ятати, що коли ми вибираємо щось інше, ми можемо пропустити щось надзвичайно важливе. Тома пропустив зустріч з Воскреслим Христом, бо його не було в зібраній спільноті.
Кожного разу, коли ми, маючи наче й слушні на це причини, не молимося, не читаємо Святого Письма, не приходимо до церкви, не беремо участі у спільній молитві, не приймаємо таїнства, які Бог дає нам, ми втрачаємо щось дуже цінне. Втрачаємо можливість зустріти Воскреслого Христа.
Але Христос не зупиняється на цьому. Він шукає можливості до зустрічі з нами. Він приходить через замкнені двері нашого серця і каже: «Мир тобі». Не цей мир, який минає. Бачимо, в тому світі важко досягти миру. Будь-які домовленості, вони зникають, навіть так і не почавшись. Є війни, є незгоди, є конфлікти. Люди хочуть миру, але не можуть його знайти. А тут Христос приходить, стукає, заходить в наше з вами серце і каже: «Мир вам». А від нас залежить, чи ми хочемо прийняти цей мир, який ніколи не минає, і жити ним кожної хвилини нашого життя, чи ми знову заклопотані шукаємо щось інше.
Тома є добрим свідченням для нас. Бо хоч він раз пропустив, але побачивши Христа, він не відвернувся, не втік, більше не сумнівався ніколи, а сказав важливі для життя кожного з нас слова: «Господь мій і Бог мій».
Тож бажаю усім нам, святкуючи свято Воскресіння, продовжуючи це в Антипасці, вміти повторити ті самі слова Богові: «Господь мій і Бог мій». І щоб вони не були лише словами, але щоб вони стали нашим життям. Щоби наші слова, наші вчинки, наші думки свідчили, хто є нашим господарем і хто є нашим Богом. І тоді мир запанує не тільки в нашому житті, але й довкола нас. Тоді Бог буде давати нам сили робити цей світ кращим. Бо ми знаємо, що Він переміг гріх, переміг смерть, дарує нам життя. Тож живімо тим життям у повноті. Христос воскрес!
