Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Андрія Микитюка у Двадцять третю неділю після Зіслання Святого Духа
15 листопада 2025
Сьогодні, чуючи це Євангеліє про стадо свиней і про легіон демонів, спитаймо самі себе: чи ми готові поставити Бога на перше місце у своєму житті? Чи ми готові заради цього відмовитися від якихось привілеїв, від цінностей, від економічної вигоди, від становища у суспільстві? Чи для нас найважливішим є бути з Богом біля Його стіп?
Слава Ісусу Христу!
Улюблені!
В сьогоднішню неділю ми знову чуємо Євангеліє, де Христос промовляє до нас і закликає зробити свій вибір. Ми чули Євангеліє, як кажемо в народі, «про свиней», про біснуватого, з якого виганяють бісів, що вселяються в це стадо свиней, які кидаються з кручі й тонуть. Для нас ця історія дуже знайома з дитинства, бо вона легко осідає в нашому умі.
Також ми чуємо її два рази під час недільних читань цього року. Здавалося б, що нового ми можемо почути? Але нове є кожен раз, бо Боже слово є живе, воно діє і воно кличе нас до дії. Бачимо перше, що кидається в очі: коли Христос іде по тій землі й чоловік біснуватий виходить Йому назустріч, демони починають кричати: «Чого ти нас мучиш? Що Тобі і нам, Ісусе, Сину Давидів?»
Христос не мучив, Христос не карав, Христос лише йшов. Але бачимо, наскільки зла сила неспроможна бути в присутності Бога. Коли Бог приходить, усе зло втікає. Це для нас є запорукою того, що єдиним способом змінити цей світ є творити добро. Бо коли є добро, то немає місця злу. Коли є Бог, то злий не може перебувати поруч. Тому Христос своїм прикладом показує нам, що коли ми є близько Нього, зло не може нам зашкодити.
Проте коли ми відходимо від Нього, то відкриваємо двері для дії зла у своєму житті, і тому маємо різні наслідки. Бачимо наступний момент: люди, які жили в тій околиці, змирилися з тим, що в них був цей біснуватий чоловік, який робив багато шкоди. Знову ж таки, дивлячись на наше життя, ми часто звикаємо до тих обставин, які є в нашому житті. І навіть якщо щось є зле, щось, що ми розуміємо як таке, що не повинно бути, — заради спокою ми нічого не робимо.
Але Христос так не робить. Бо людина є цінна. Правда є цінна. Життя є цінне. Тому Він це змінює. Він виганяє тих бісів, щоби зцілити людину. Це впливає на всіх оточуючих, і має впливати в добрий спосіб.
Бачимо: після того чуда є дві реакції. Люди, для яких щось змінилося у їхньому житті, попросили Христа піти від них, бо вони не хотіли змін. І так є в нашому житті. Ми ходимо до церкви, молимося, маємо свої якісь проблеми збоку, але не хочемо змін на краще, бо вони порушують нашу рутину. А особливо якщо ми від тих змін щось втратимо — так, як ці люди втратили свиней, втратили гроші, економічно від того постраждали.
Часто, коли ми стоїмо перед вибором добра і зла, ми дивимося на свою вигоду. І якщо для вигоди треба толерувати зло або навіть учинити зло, ми поводимося як ті люди. Ми кажемо Христові: «Відійди вбік, я прийду до Тебе в неділю, але сьогодні я зроблю так і так, бо це вигідно для мого життя».
З іншого боку, є цей чоловік, для якого Христос зробив чудо, який хотів бути з Христом постійно, щоб свідчити про те, що сталося. А Христос каже йому: «Не залишайся біля Мене, а йди і розкажи всім», бо це є наше завдання. Ми маємо у своєму житті досвідчити присутність Бога і вміти поділитися тим досвідом з іншими.
Тож сьогодні, чуючи це Євангеліє про стадо свиней і про легіон демонів, спитаймо самі себе: чи ми готові поставити Бога на перше місце у своєму житті? Чи ми готові заради цього відмовитися від якихось привілеїв, від цінностей, від економічної вигоди, від становища у суспільстві? Чи для нас найважливішим є бути з Богом біля Його стіп?
Якщо це так, то стараймося свідчити про це своїми словами, своїми ділами і своїм життям. Бо в такий спосіб зло буде втікати. Йому не буде місця в цьому світі.
