«Сьогодні ми всі зібралися, щоб стати свідками особливої події — народження нового священика»

28 травня 2023

У неділю, 28 травня, у Катедральному храмі святих апостолів Петра і Павла під час Божественної Літургії владика Микола Бичок звершив ієрейське рукоположення Мирослава Вонса. Останній раз священичі свячення у Мельбурнській Єпархії відбувалися 7 років тому.

«Між Вознесінням Господнім та Зісланням Святого Духа ми переживаємо особливий час — Декаду Місійності. Впродовж десяти днів цього благодатного часу ми маємо нагоду роздумати про наше духовне життя в Христовій Церкві на різних рівнях: особистому, сімейному, парафіяльному та церковному. Кожен із нас покликаний свідчити Ісуса розп’ятого та Воскреслого на дорогах свого життя. Сьогодні ми переживаємо вже 3-ій день Декади Місійності, темою якого є „З нами Бог — ми Божі!“ Господь від самого створення світу є завжди вірний Своєму Слову. Коли Син Божий став немовлятком, у перші місяці свого життя Він став вимушеним переселенцем і біженцем у чужі єгипетські краї. Саме в такий спосіб Ісус проявив свою солідарність з усіма людьми, які через різні причини у житті, інколи рятуючи своє життя, шукають притулку в інших країнах. Бог розуміє людину як ніхто інший, збагачуючи нас Своєю любов’ю. Для кожного із нас Він має свій план,» — про це сказав Єпарх Мельбурнський під час проповіді у Неділю Святих Отців Першого Вселенського Собору.

І додав: «Сьогодні ми всі зібралися, щоб стати свідками особливої події — народження нового священика. В цю мить неймовірні почуття переповнюють серце диякона Мирослава, його дружини Орисі та двох донечок: Доротеї та Домініки. І хоч ієрейське рукоположення є інтимним святом самої особи яку висвячують, проте це є велике і радісне свято для цілої Мельбурнської Єпархії святих апостолі Петра і Павла, оскільки в нашій єпархії не так часто відбуваються дияконські чи священичі свячення. Саме тому на це свято приїхало багато гостей, щоб розділити цю радість у Святому Дусі з майбутнім працівником у Христовому Винограднику.»

«Священство — це не є ще одна професія серед десятків інших професій в нашому житті, — продовжив єпископ, — це є особливе покликання, через яке священик бере участь у служінні Самого Ісуса Христа. Наш Господь Ісус, Вічний Первосвященик, обрав Мирослава і покликав його брати участь у Його власному священстві, бути Його видимою присутністю серед нас і жертвувати Себе за нас. Ісус навчав Своїх учнів: „Не ви Мене вибрали, але Я вас вибрав і поставив, щоб ви пішли і принесли плід“ (Ів. 15,16). Ці слова є актуальні по сьогоднішній день. Не людина обирає священство, а Бог дає покликання та вибирає кандидата на священика. І коли він відповідає на цей божественний заклик зі смиренням і довірою, ми бачимо силу Божої благодаті, яка починає діяти через нього в його житті.»

Роздумуючи на особливістю священичого служіння, владика звернувся до нововисвяченого отця Мирослава із такими словами: «Отче Мирославе! Бог має для тебе особливий план та місію: стати Його устами для Божого люду, стати Його руками в підтримці знедоленим, і врешті-решт — стати люблячим батьком для повіреної тобі пастви.»

Також єпископ зауважив що, сьогоднішнє Євангеліє тісно переплітається із священичим служінням, яке віднині буде здійснювати отець Мирослав: «Сьогоднішнє Євангеліє оповідає нам про Архиєрейську молитву Ісуса Христа, в якій Він молиться за Себе, за Своїх учнів та за тих, які в майбутньому повірять в Євангеліє через проповідь апостолів та свідчення їхнього життя. В неділю перед Зісланням Святого Духа Церква ставить нам за приклад Святих Отців Першого Вселенського Собору, який відбувся в Нікеї 325 р. Саме в той час був священик на ім’я Арій, який поширював фальшиву науку про Божество Ісуса Христа та в такий спосіб підривав віру християн. Святі Отці зібралися разом, щоб зупинити цю небезпеку, відкинувши фальшиве вчення Арія і дати правильне пояснення Євангелія Ісуса Христа, виклавши його у символі віри. Перед самим висвяченням на священника, я заохочую Вас бути дуже уважними, оскільки диякон Мирослав тричі буде обходити престіл, цілуватиме чотири краї престолу та буде підходити до Архиєрея, виявляючи цим самим послух та вірність Церкві Христовій. Відтак, він складе визнання віри.»

«Дорогі у Христі! Прошу Вас щодня моліться за своїх священиків та допомагайте їм сповняти своє покликання. Будуймо разом живу і святу Церкву, де світло Христа яскраво сяє через служіння наших священиків. Піднесімо наші серця у вдячності Богові за дар священства Мирослава. Молімося, щоб він, починаючи своє священиче служіння, був сповнений мудрості, відваги та любові. Нехай його життя буде живим свідченням Євангелія та джерелом благодаті для всіх, хто буде довірений його опіці. Амінь.», — такими словами владика Микола завершив свою проповідь і закликав всіх до молитви за нові покликання до священичого та монашого стану серед вірних Мельбурнської єпархії.

Наприкінці Літургії єпископ привітав нововисвяченого отця Мирослава із прийняттям священства та побажав: «Хай Господь благословить тебе у Святому Дусі, силі, святості та свободі від усякого гріха. Хай Господь дарує тобі сповнене любові та чистоти священство!»

Опісля слова подяки висловив нововисвячений отець Мирослав: «Сьогодні найперше дякую Господеві за те, що Він все так мудро створив. Коли я стояв біля престолу і молився, то справді був шокований тим, наскільки найменша дрібниця, яка була в моєму житті, сьогодні мені допомагає. Кожна велика подорож починається з наших батьків. Мої батьки є в Україні, вони, на жаль, не змогли приїхати, однак я думаю, що вони зараз дивляться онлайн трансляцію з моїми братами та ріднею. Я хочу подякувати своїм батькам: татові за його приклад віри, особливо у важкі часи, та мамі, яка скільки я себе пам’ятаю молилась маленьку білу вервичку до Богородиці за нас — своїх дітей. Мамо, ваші молитви на сьогодні вислухані — ви маєте в сім’ї двох священиків: мене і мого рідного брата отця Святослава, який є священиком в Україні. Я дякую своїм трьом братам Маркіяну, Святославу та Севастіяну за наші веселі часи та за те, що ми постійно в дитинстві гралися в те, як ми всі четверо правимо Святу Літургію. Окрім своїх батьків та братів, я хочу подякувати ще багатьом людям, обійняти їх і сказати, що я їх люблю. Серед них мій стрийко — отець Володимир Вонс — який є священиком-редемптористом. Отець Володимир подарував мені цей вишитий фелон, який ви бачите на мені, кажучи, що він мені знадобиться. Дякую, отче Володимире, за ваші молитви та приклад. Хочу подякувати батькам моєї дружини Орисі та її брату Ігорю, за благословення, молитви, підтримку і за те, що відпустили свою єдину доньку зі мною. Також хочу поділитись однією такою історією із мого життя: коли я думав поступати в семінарію і бути священиком, то часто говорив з одним отцем. У мене часто був страх, тому що я мав більше запитань, ніж відповідей. І мені дуже сподобалась і запам’яталась фраза, яку мені одного разу сказав цей отець: „Мирославе, в один прекрасний момент, коли ти прокинешся вранці, то зрозумієш, що усі твої відповіді на ці питання є готові, усі твої страхи в цей момент є розвіяні і ти в дану мить зрозумієш, що Бог не те, що просто кличе тебе, а Він крізь гучні колонки каже тобі „Йди за мною“!“ І хто б міг подумати, що сьогодні цей (тоді ще) отець буде уділяти мені Тайну Священства. Дякую вам владико, за ці слова! І наостанок: багато з вас перед свяченнями запитували мене, чи мені не страшно, на що я відповідав, що ні. І це не тому, що я такий сміливий, а тому що завжди поруч зі мною є моя сім’я. Тож насамперед хочу подякувати своїй дружині Орисі за всі часи, які ми з нею пережили і, які ще переживемо, за те, що вона любить мене і йде зі мною цим шляхом. Дякую моїм донечкам Домініці та Доротеї, які є дуже милими, життєрадісними та мудрими дівчатками, за те, завжди молились за мене. Дякую владиці, всім отцям, сестрам, хору та усім присутнім за те, що наповнили цей храм молитвою, своєю радістю і надією!»