У Аделаїді відзначили 50-літній ювілей храму Покрову Пресвятої Богородиці

На урочистість чисельно зібралися парафіяни та гості з інших парафій, щоб у молитві подякувати Богові за п’ятдесят років благодатного духовного життя у цьому святому місці.

Архиєрейську Божественну літургію очолив владика Микола кардинал Бичок, єпарх Мельбурнський, у співслужінні з о. Ігорем Головком, синкелом духовенства Мельбурнської єпархії, о. Тарасом Горпиняком, адміністратором парафії Покрову Пресвятої Богородиці у Вейвілі, о. Зеноном Рацьким, адміністратором парафії свв. Володимира і Ольги у Вудвілі, о. Діном Маріном, Генеральним вікарієм Аделаїдської Архидієцезії, о. Павлом Бабієм та дияконом Володимиром Демчинським.

У своєму пастирському слові владика Микола звернув увагу на глибоке значення храму у житті парафіяльної спільноти: «Сьогодні — радісний і святий день. Ми зібралися, щоб святкувати золотий ювілей цього храму. П’ятдесят років тому владика Іван Прашко, перший єпископ для Української Католицької Церкви в Австралії, освятив цей храм Покрову Пресвятої Богородиці у Вейвілі, Аделаїда. Минуло п’ятдесят років відтоді, як ці стіни були збудовані, благословенні й присвячені як дім молитви, як місце Божої присутності в серці Аделаїди».

У контексті ювілею владика висловив подяку священникам, які служили на парафії впродовж її історії: «Ми дякуємо Богові за священників-піонерів, які дбали про духовні потреби вірних в Аделаїді. Від перших днів українського поселення тут, о. Дмитро Качмар служив Божественну літургію й уділяв Святі Тайни у каплицях, римо-католицьких церквах, таборах і приватних оселях. З вдячністю згадуємо працю о. Євгена Лацика, який разом з о. Семеном Мигалем ініціював будівництво цього святого храму й довів його до завершення. Дякуємо за служіння о. Ігоря Шпитковського, о. Дмитра Сеніва, о. Зенона Хоркавого, о. Лоуренса Фута, о. Пітера Гая та багатьох інших священників, які служили людям у Вейвіллі. Ми дякуємо Богові, який посилає пастирів, щоб вони опікувалися своєю паствою».

Архиєрей також згадав про невтомну працю сестер василіянок, с. Кикилії та с. Клементії, які служили у цій парафії протягом 25 років, а також парафіян, які в особливий спосіб спричинилися до будівництва храму. «Будівля стає церквою лише тоді, коли в ній люди прославляють Бога. Багато парафіян жертвували свій час і кошти на будівництво цієї святині. Чоловіки, жінки й діти приходили після роботи та школи, щоб допомогти зі зведенням храму. Особливо дякуємо будівельному комітетові, який у різні роки очолювали такі великі піонери, як Петро Двулят, Василь Іванів та Михайло Лесів».

«Є так багато імен, які я міг би згадати, членів Братства та Сестринства, які роками дбали про потреби цієї церкви. Сьогодні ми дякуємо їм і дякуємо Богові за їхнє життя, їхню працю та їхні жертви. Проте, дякуючи за цю прекрасну храмову будівлю, не забуваймо: ми, люди, є живим камінням. Справжнє чудо останніх п’ятдесяти років — не лише збереження стін чи вікон, а жива віра цієї парафіяльної спільноти», — наголосив владика Микола.

Після завершення Божественної літургії відбулося освячення образу Різдва Господа Нашого Ісуса Христа, який одразу було розміщено в храмі.

Урочистість продовжилася у парафіяльному залі, де відбувся святковий обід. У невимушеній атмосфері парафіяльної родини присутні мали можливість поспілкуватися, поділитися спогадами, подякувати Богові за дар парафії та її багату духовну спадщину.

Дивіться також

1 жовтня У Мельбурні попрощалися з Владикою Петром Стасюком 29 вересня Владика Микола Бичок зустрівся з прем’єром Південної Австралії Пітером Малінаускасом 29 вересня Відбулася зустріч духовенства Мельбурнської єпархії із мером міста Аделаїда