«Три кроки в дорозі за Христом», — Владика Микола Бичок в Ісландії
19 вересня 2023
У неділю, 17 вересня, у місті Рейк’явік, столиці Ісландії, відбулася Архиєрейська Божественна Літургія на парафії Матері Божої Неустанної Помочі. Цю Літургію очолив Владика Микола Бичок, Єпарх Мельбурнський, у співслужінні о. Михайла Іваняка, редемпториста, який відповідальний за служіння для українських вірних в Ісландії.
Варто зазначити, що ця українська спільнота у місті Рейк’явік є однією з наймолодших, адже за час війни сюди прибуло вже понад 3 тисячі людей.
Під час проповіді Владика Микола Бичок розповів про важливість спрямування свого життя на хрест, який символізує християнську віру.
Також Єпископ наголосив на трьох кроках, які потрібно зробити в дорозі за Христом: зректися себе самого, взяти свій хрест і йти слідом за Христом. Зректися себе самого означає відмовитися від спокус, гріха та злого, а натомість приймати чесноти, які дарує нам Христос. Взяти свій хрест — це бути терпеливим і приймати життя з гідністю. Іти слідом за Христом — це слідувати Божим Заповідям та збагачуватися мудрістю від Христа у крокуванні Божою дорогою.
На закінчення Божественної Літургії Владика Микола Бичок висловив слова підтримки о. Михайлу Іваняку, який один опікується українськими вірними в Ісландії. У свою чергу, о. Михайло подякував Владиці Миколі за братній візит підтримки, який об’єднав українців та вірних у Ісландії, надаючи їм відчуття важливості та потрібності для церкви.
Також Єпископ висловив подяку Владиці Богдану Дзюраху, німецькому Екзарху, який забезпечує духовну підтримку українським вірним у країнах Скандинавії, зокрема в Ісландії, де працює о. Михайло Іваняк.
Після закінчення Літургії всі присутні зібралися у парафіяльному залі, де при частуванні кавою, чаєм та солодощами поділилися одні з одними радощами та печалями. Вірні також спільно заспівали духовні пісні, чим зуміли наблизити Україну, яка сьогодні терпить і воює за свою незалежність.
Цей день став свідченням сили єднання та підтримки української громади в Ісландії, яка, будучи в далекій країні, не відчуває себе забутою, але натомість відчуває підтримку та об’єднання у вірі та духовності.