Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь владики Володимира Війтишина у перший день Єпархіальної прощі в Канберрі
6 червня 2026
У суботу, 6 червня, у Канберрі, Архиєрейською Божественною літургією розпочалася Всеавстралійська проща вірних Мельбурнської єпархії. Богослужіння очолив владика Володимир Війтишин, архиєпископ і митрополит Івано-Франківський, який цими днями перебуває з візитом в Австралії.
Ваша Еміненціє, владико Кардинале Миколо, всесвітліші та всечесніші отці, преподобні монахи та монахині, возлюблені брати і сестри у Христі!
Сьогодні, розпочинаючи цю велелюдну прощу для українців в Австралії, ми приходимо як одна велика родина Божого народу. Кожен з нас прибув з різних міст, парафій, родин, але всіх нас єднає одна віра, одна Свята Церква і одна любов до нашого українського народу.
Особливо сьогодні звертаємося до наших сімей та родин, бо саме родина була, є і залишається тим середовищем, де зароджується віра, де діти вчаться перших слів молитви, де дитина вперше чує про Бога та Його святий Закон.
Наш український народ вистоював у найважчі часи поневолень та переслідувань саме тому, що мав сильну боголюбиву сім’ю, де батьки забезпечували дітей не лише хлібом земним, але й наповнювали їхні серця любов’ю до Бога, християнських чеснот та рідної землі.
Міцна християнська родина є основою здорового та розвиненого суспільства, але сімейні цінності дуже часто стають жертвою злих сил, які сіють розбрат і ненависть.
Дорогі у Христі, в нашій Батьківщині Україні величезним випробуванням на стійкість стала жорстока російська війна, яка, окрім тисяч жертв серед батьків і дітей, принесла із собою також величезну кількість вимушених розлучень та еміграції.
Словами сьогоднішнього святого Євангелія Господь вказує на ще одного внутрішнього ворога сімейного життя, яким є лицемірство.
Христос повчає: «Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Коли у власнім оці не бачиш колоди?» (Мт. 7, 3). Ми можемо дуже легко помічати помилки інших: чоловік бачить недоліки дружини, дружина — чоловіка, батьки — дітей, а діти — батьків. А Господь і сьогодні запрошує нас не до осуду, а до взаємного всепрощення.
Тож, дорогі у Христі, сильна християнська родина починається не тоді, коли всі члени родини вже стали досконалими, а тоді, коли кожен приймає рішення працювати над собою, коли готовий пробачити, вділити час та увагу, помолитися разом, відвідати Богослужіння та бути на них, будуючи всі разом домашню Церкву.
А лицемірство часто проявляється тоді, коли ми вимагаємо те, чого самі не робимо. Якщо не дати дітям добрий приклад власним життям, то будь-які методи виховання будуть виглядати нещирими і ніколи не матимуть добрих плодів.
Христос навчає: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам» (Мт. 7, 7). Можливо, хтось сьогодні молиться за своїх дітей; хтось молиться за свого чоловіка чи дружину; хтось переживає біль розлуки чи втрати дорогої людини.
Наш Спаситель щедро благословляє родини, які звертаються до Нього, особливо тоді, коли батьки моляться разом зі своїми дітьми, усією родиною.
Сьогодні родина потребує підтримки — духовної, моральної, матеріальної. Але в цей час українська родина проголошує всьому світові, що любов сильніша за ненависть, що життя сильніше за смерть, а всенародна єдність та солідарність можуть творити надзвичайні речі і протистояти найлютішим викликам.
Тому ми просимо вас — усіх наших українців — бути апостолами та свідками української родини, її права на життя, права бути собою, права плекати свою святу віру, мову і культуру.
Нехай ця свята проща стане для всіх нас нагодою глибше пізнати один одного, а наша спільна молитва стане закликом до примирення у наших сім’ях, повернення до спільної молитви і довіри до Всевишнього Бога.
Заносимо наші молитви до Пресвятої Родини з Назарету — Ісуса, Марії і Йосифа — та всіх святих нашого народу, щоб вони провадили до святости, єдности та любови кожну українську сім’ю в Україні, Австралії та в усьому світі, щоб наш народ був освяченим і сильним у Бозі, пізнав та сповнив своє божественне покликання.
Амінь.
