Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь Владики Миколи Бичка у Неділю Святих Отців
28 травня 2023
У неділю Святих Отців Владика Микола Бичок, єпарх Мельбурнський, уділив священичі свячення диякону Мирославу Вонсу. Під час проповіді Владика Микола закликав усіх вірних щодня молитися за своїх священиків та допомагати їм сповняти своє покликання.
Між Вознесінням Господнім та Зісланням Святого Духа ми переживаємо особливий час — Декаду Місійності. Впродовж десяти днів цього благодатного часу ми маємо нагоду роздумати про наше духовне життя в Христовій Церкві на різних рівнях: особистому, сімейному, парафіяльному та церковному. Кожен із нас покликаний свідчити Ісуса розп’ятого та Воскреслого на дорогах свого життя. Сьогодні ми переживаємо вже 3-ій день Декади Місійності, темою якого є «З нами Бог — ми Божі!» Господь від самого створення світу є завжди вірний Своєму Слову. Коли Син Божий став немовлятком, у перші місяці свого життя Він став вимушеним переселенцем і біженцем у чужі єгипетські краї. Саме в такий спосіб Ісус проявив свою солідарність з усіма людьми, які через різні причини у житті, інколи рятуючи своє життя, шукають притулку в інших країнах. Бог розуміє людину як ніхто інший, збагачуючи нас Своєю любов’ю. Для кожного із нас Він має свій план.
Сьогодні ми всі зібралися, щоб стати свідками особливої події — народження нового священика. В цю мить неймовірні почуття переповнюють серце диякона Мирослава, його дружини Орисі та двох донечок: Доротеї та Домініки. І хоч ієрейське рукоположення є інтимним святом самої особи яку висвячують, проте це є велике і радісне свято для цілої Мельбурнської Єпархії Свв. Апп. Петра і Павла, оскільки в нашій єпархії не так часто відбуваються дияконські чи священичі свячення. Саме тому на це свято приїхало багато гостей, щоб розділити цю радість у Святому Дусі з майбутнім працівником у Христовому Винограднику.
Священство — це не є ще одна професія серед десятків інших професій в нашому житті. Це є особливе покликання, через яке священик бере участь у служінні Самого Ісуса Христа. Наш Господь Ісус, Вічний Первосвященик, обрав Мирослава і покликав його брати участь у Його власному священстві, бути Його видимою присутністю серед нас і жертвувати Себе за нас.
Ісус навчав Своїх учнів: «Не ви Мене вибрали, але Я вас вибрав і поставив, щоб ви пішли і принесли плід» (Ів. 15,16). Ці слова є актуальні по сьогоднішній день. Не людина обирає священство, а Бог дає покликання та вибирає кандидата на священика. І коли він відповідає на цей божественний заклик зі смиренням і довірою, ми бачимо силу Божої благодаті, яка починає діяти через нього в його житті.
Отче-дияконе Мирославе! Бог має для тебе особливий план та місію: стати Його устами для Божого люду, стати Його руками в підтримці знедоленим, і врешті-решт — стати люблячим батьком для повіреної тобі пастви.
Сьогоднішнє Євангеліє оповідає нам про Архиєрейську молитву Ісуса Христа, в якій Він молиться за Себе, за Своїх учнів та за тих, які в майбутньому повірять в Євангеліє через проповідь апостолів та свідчення їхнього життя. В неділю перед Зісланням Святого Духа Церква ставить нам за приклад Святих Отців Першого Вселенського Собору, який відбувся в Нікеї 325 р. Саме в той час був священик на ім’я Арій, який поширював фальшиву науку про Божество Ісуса Христа та в такий спосіб підривав віру християн. Святі Отці зібралися разом, щоб зупинити цю небезпеку, відкинувши фальшиве вчення Арія і дати правильне пояснення Євангелія Ісуса Христа, виклавши його у символі віри.
Віра і ревність отців зберегли єдність Церкви і впорядкували Христову науку. В нашому житті вірність також є дуже важливою. Коли дитина приймає Тайну Святого Хрещення, то хресні батьки в імені новоохрещуваного обіцяють докласти всіх зусиль для духовного зростання, щоб в такий спосіб бути вірним Христу. Лікар, який йде служити людям, складає клятву Гіппократа, щоб в такий спосіб бути вірним своїй клятві. Солдат, який йде служити до війська, присягає на вірність народу і державі. Наречений і наречена в Тайні Подружжя присягають одне одному вірність і любов, які мають реалізувати у подружньому житті. Священик, котрий отримує Тайну Священства, дає присягу, в якій обіцяє бути вірним і послушним своєму єпископу та гідно виконувати священиче служіння. Подібно, кожен християнин має засвідчити вірність Христові через своє побожне життя.
Перед самим висвяченням на священика, я заохочую Вас бути дуже уважними, оскільки диякон Мирослав тричі обходитиме престіл, цілуватиме чотири краї престолу та буде підходити до Архиєрея, виявлячи цим самим послух та вірність Церкві Христовій. Відтак, він складе визнання віри.
Під час самого моменту вивсячення єпископ покладе руку на голову кандидата до священства та прочитає вголос цю молитву: Божественна благодать, що завжди недужих оздоровляє і те, що їм недостає, доповнює, поставляє благоговійного диякона Мирослава в пресвітерство. Тож помолімся за нього, щоб зійшла на нього благодать пресвятого Духа, і промовмо всі… Потім хор тричі співає: Господи помилуй! Від початку історії Церкви свячення здійснюються через покладання рук і молитву насамперед апостолів, а потім їхніх наступників, тобто єпископів. На завершення висвячення на пресвітера, владика частинами подаватиме одяг священика. Кожного разу, коли ці речі даватимуться священику, єпископ показуватиме їх вірним, кажучи: Аксіос! — що означає: Гідний!
Дорогі у Христі! Прошу Вас щодня моліться за своїх священиків та допомагайте їм сповняти своє покликання. Будуймо разом живу і святу Церкву, де світло Христа яскраво сяє через служіння наших священиків. Піднесімо наші серця у вдячності Богові за дар священства Мирослава. Молімося, щоб він, починаючи своє священниче служіння, був сповнений мудрості, відваги та любові. Нехай його життя буде живим свідченням Євангелія та джерелом благодаті для всіх, хто буде довірений його опіці. Амінь.
