Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь Владики Миколи Бичка у другий день прощі в Канберрі
9 червня 2024
«Серед бурхливого австралійського життя ми зробили важливе рішення — приїхали на національну прощу. В такий спосіб ми показуємо собі та іншим, хто для нас є пріоритетом сьогодні — Господь наш Ісус Христос та Його Пресвята Мати Марія», — Владика Микола Бичок під час другого дня Єпархіальної прощі у Канберрі.
Дорогі у Христі!
Близько двох тижнів тому я мав нагоду побувати на похороні п. Дам’яна Насади, австралійця за походженням, доброго друга нашої Церкви та України. Ще декілька місяців тому ми зустрічалися та розмовляли про гуманітарну допомогу українцям. Саме тоді він запросив мене на свій похорон, оскільки відчував, що йому залишилось жити недовго. Моя відповідь йому була однозначною: «Ви ще живі, зараз не час говорити про це…». І ось на похороні я чую те саме Євангеліє, яке сьогодні було прочитане: «Не турбуйтеся Вашим життям, що Вам їсти та що пити… Шукайте перше Царство Боже та Його справедливість, а все те Вам докладеться» (Мт. 6, 25; 33). Ці слова були немовби моттом його життя, оскільки саме цей уривок з Євангелія він вибрав на свій похорон. Він розумів який пріоритет потрібно було покласти в житті як міцний фундамент: Царство Боже понад усе.
Серед бурхливого австралійського життя ми також зробили важливе рішення — приїхали на національну прощу. В такий спосіб ми показуємо собі та іншим, хто для нас є пріоритетом сьогодні — Господь наш Ісус Христос та Його Пресвята Мати Марія. Щиро Дякую всім Вам за це свідоцтво віри, яким збагачуєте один одного та жертвуєте себе Богові. Пам’ятайте, що Господь перший пожертвував себе та віддав своє земне життя, щоб ми посідали вічне життя з Ним.
Життя людини є переповнене пріоритетами, які ми кладемо перед собою як дороговказ в той чи інший період свого життя. Звісно, пріоритети можуть кардинально відрізнятися в дітей, молоді чи у людей старшого покоління. Проте у кожної віруючої людини повинен бути головний пріоритет в житті: здобути царство Боже. Немає нічого важливішого в житті понад прагнення Божого Царства. Серед гамору цього світу, ми часто забуваємо про те, про що ми просимо Господа кожного дня в молитві «Отче Наш» промовляючи: «Нехай прийде Царство Твоє».
Царство Боже наступає тоді, коли людина знаходить свого Царя і Господа в цьому світі. Для нас християн входження в Господнє Царство розпочинається з Тайни Святого Хрещення. Коли людину, яка приймає хрещення, священик запитує: «Чи віруєш Йому?» — і той, хто готується народитися до Царства Христового, відповідає: «Вірую, Йому як Цареві і Богові!» Тому хрещення — це не просто перша свята тайна, з якої розпочинається духовне життя кожного із нас; а це є відповідальний момент прийняття Христа своїм Господом і Спасителем, занурюючись у Його смерть і встаючи з Його Воскресінням, людина промовляє слова вірності своєму Цареві і Богові.
Царство Боже це не є щось в далекому майбутньому — це сьогодні, яке залежить від мене вже і тепер. Чим я наповнюю цей світ? Можливо я наповнюю світ царством людським, яке несе злість, гнів, неспокій, війну, тощо. Чи можливо я наповнюю цей світ царством Божим, яке несе мир, віру, надію, любов та інші чесноти, бо як каже Євангелист Матей «Царство Боже є між Вами» (Мт. 17, 21).
Цьогорічна проща проходить під гаслом молитви: «Пресвятая Богородице, спаси нас». Марія будучи простою дівчиною, стає Матір’ю Божою та дарує світові спасіння, яке походить від Її сина а нашого Спасителя — Ісуса Христа. Пресвята Богородиця через своє життя показала образ Царства Небесного, який в особливий спосіб проявився в Її служінні ближнім.
Перша подія, яка описує служіння Богородиці — це є відвідини своєї родички Єлизавети (Лк. 1, 39–56). Марія, яка сама є вагітною, вирушає в далеку дорогу, щоб з однієї сторони поділитися з Єлизаветою тією новиною, що отримала від ангела в момент Благовіщення; а з іншої сторони — послужити Єлизаветі, яка також є вагітною.
Друга подія, яка описує служіння Марії — це є весілля в Кані Галилейській (Ів. 2, 1–11). Знаємо, що це було перше чудо Ісуса Христа, де на весіллі забракло вина. Першим, хто це зауважив — була Марія, яка звертається до Свого Сина всього лише двома словами: «Вина не мають». Наскільки є важливим вміння побачити і відчути потребу в певній ситуації; а згодом — подати руку допомоги. Марія є прикладом для всіх нас.
«Царство Боже» в служінні — це не є привілей для одних а кара для інших. Служіння — це вміння показати Богові свою любов до свого ближнього. Служіння, так як і святість — це наш щоденний вибір, не дивлячись чи ти єпископ, священик, медсестра, інженер, тощо… Служіння — це просте виконання наших щоденних обов’язків. Служіння — це вміння побачити яку допомогу потрібно ближньому вже і тепер, за прикладом Пресвятої Богородиці. Саме про таке «Царство Боже» ми просимо Бога в щоденній молитві «Отче Наш».
Цією прощею ми завершуємо святкування 250 років від коронації ікони Почаївської Божої Матері, яке відбулося 8 вересня 1773 року, у свято Різдва Пресвятої Богородиці. Ми віримо, що так само як тоді, Пресвята Богородиця не полишила українські землі від навали чужинців, так само і зараз покриє своїм покровом вірний народ. Ми просимо Божу Матір вставлятися також за австралійський народ, за наші сім’ї, за дітей та молодь, за зріст християнських цінностей та за ласку бути добрим християнином.
Молімось сьогодні до Почаївської Божої Матері словами молитви: Заступнице християн бездоганна, Посереднице до Творця незамінна! Не погорди моліннями грішних, але випереди, як Блага, з поміччю нам, що вірно тобі співаємо: Поспішись на молитву і скоро прийди на моління, заступаючи повсякчас, Богородице, тих, що тебе почитають. Амінь.
