Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь Владики Миколи Бичка. Другий день Національної прощі в Канберрі
11 червня 2023
У неділю всіх святих, 11 червня, під час другого дня Національної прощі в Канберрі Владика Микола Бичок очолив Архиєрейську Божественну Літургію у Храмі св. Володимира. «Нехай сьогоднішня неділя всіх святих завжди пригадує нам, що ми покликані Богом до святості» — побажав вірним Владика Микола.
Перша неділя після Зіслання Святого Духа називається неділею всіх святих. Саме в цей день Свята Церква в особливий спосіб вшановує тих осіб, яким вдалося співпрацювати з Божою ласкою тут на землі. Як наслідок цього, вони жили в постійній Божій присутності, намагалися остерігатися гріха, а натомість чинили добро, за що й успадкували вічну радість з Богом на небі та пошану від людей.
Апостол Павло нас навчає: «Бог хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1 Тим. 2, 4). Христос не просто жив, помер і воскрес задля того, щоб зробити святими тільки на небі. Він віддав своє життя, щоб також зробити нас святими на землі. Свято П’ятидесятниці, яке ми святкували минулої неділі, чітко показує нам дари Святого Духа, які є так потрібно в дорозі до святості. Святі є особливим знаком присутності Божих дарів у цьому світі.
Святі свідчили живого Бога в минулому через своє життя, діяння та науку. Але вони продовжують своє свідчення і сьогодні через різні чудесні зцілення. Вони жили так само як і ми в цьому самому світі. Проте є одна відмінність, що святі показали своїм життям які в них є пріоритети: вони любили не лише свої родини, але понад все — вони любили свого Господа.
В сьогоднішній Євангелії Ісус Христос нам пригадує, що дорога до Бога, до неба, зрештою до святості — не є легкою: «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене» (Мт. 10, 37–38). Це означає, що прямуючи до досконалості, маємо подолати різні труднощі і негаразди, які так часто зустрічаються нам в щоденному житті. Проте варто жити, молитися, вчитися, працювати, докладати всіх зусиль, щоб бути вірними Богові, бо за ці труди нас очікує Небо. Ісус перед своїм Вознесінням на Небо сказав: «Іду приготовити вам місце» (Ів. 14, 2).
Неділя Всіх Святих показує нам велике число людей всіх часів, які хоч вже відійшли від нас, але їм вдалося через своє життя на землі стати святими. Саме вони для нас є доказом того, що доки ми є на цій землі — все можливо змінити в нашому житті. Для нашого спасіння Церква ставить сьогодні перед нашими очима приклад тисяч святих, які говорять нам, що гріх не є вродженим знаком людської природи, а лише набутим через слабкість віри, через слабкість волі і слабке бажання бути з Богом. Приклад святих вчить нас, що наша слаба людська природа і хиби характеру не можуть бути виправданням перебування в стані гріха. Наші недоліки повинні бути предметом нашої боротьби, хоч часто доводиться боротися з ними ціле життя.
Покровителем нашої прощі є блаженний мученик Володимир Прийма. 26 червня 2013 р. він був проголошений покровителем мирян для Української Католицької Церкви по цілому світі. І це не випадково, оскільки він був вірним Христу до кінця. У вересні 2014 р., коли Блаженніший Патріарх Святослав відвідував Канберру з пастирським візитом, він проголосив церкву Св. Володимира у Канберрі місцем для прощі в Мельбурнській Єпархії та передав нам для почитання частинку мощей Блаженного Володимира.
Що було такого особливого в житті Блаженного Володимира Прийми? Чого він може навчити нас в Австралії, християн 21-го століття? Він був простою людиною, батьком чотирьох дітей, служив дяком у Церкві. Ми не бачимо нічого надзвичайного в його житті, все просто і буденно, зрештою, так як і в нашому житті. Тільки є одна риса, яка була характерною для нього — він виконував ці прості речі на відмінно, проявляючи в цьому любов до Бога та ближнього. Зрештою, саме ця любов і стала визначною в останні хвилини його туземного життя, оскільки в центрі свого життя він поставив Бога на перше місце.
26 червня 1941 р. дяк Володимир Прийма і священик Микола Конрад пішли сповідати хвору жінку. Чи вони не розуміли, що їх чекає небезпека, коли підуть до хворої жінки? Розуміли. Але також розуміли, що людина потребує Бога. Їхня любов спонукала їх до конкретних вчинків, поділитися Господом та принести Його в родину. Чи вони не боялись? Думаю, що боялись, бо були звичайними людьми. Але любов до Бога та до ближнього давала їм відвагу засвідчити свою глибоку віру та палку любов. Ісус настільки полюбив людей, що помер за них; тисячі чоловіків і жінок, вибирали радше смерть, ніж зректися Бога — і це є любов.
Цей акт жертовної любові, запечатаний їхньою мученицькою смертю, показує, що вони були такими ціле своє життя. А ці хвилини смерті були ніби екзаменом, де вони визнали Бога, так як читаємо про це в сьогоднішній Євангелії від Мт. 10, 32: «кожний, отже хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем».
Блаженний священномученик Микола, який був священиком, не мав права відмовити хворій жінці у Святих Тайнах. Натомість блаженний Володимир міг відмовитись, але вибрав бути поряд; вибрав послужити своїм даром співу і прослави Бога не тільки в часі Літургії в храмі, але і в часі Літургії служіння ближньому. Хоч він мав всього 35 років, але послужив до кінця. Їх обох арештували та замордували неподалік у лісі, всього лише за те, що вони любили Бога і ближнього. Саме тому Свята Церква, бачачи мученицький приклад його життя, 27 червня 2001 р. проголосила його та інших новомучеників нашої церкви разом з Блаженним о. Миколою Конрадом. Це сталось під час візиту св. Папи Івана Павла 2 до України.
Наша проща закінчиться благословенням ікон Блаженного Володимира Прийми, які після цього роз’їдуться по всіх наших парафіях та місіях в Австралії та Новій Зеландії. Основним завданням цих ікон буде продовження цієї прощі в наших парафіях та у домівках вірних, де від хати до хати ці ікони будуть подорожувати. Саме в такий спосіб ми матимемо можливість помолитися у своїх домівках до Всемогутнього Бога за посередництвом Блаженного Володимира, та попросити всіх необхідних ласк, які є необхідні для того, щоб бути вірними християнами сьогодні.
Нехай сьогоднішня неділя всіх святих завжди пригадує нам, що ми покликані Богом до святості. Не змарнуймо цього покликання, а молімся разом: Блаженний мученику Володимире, моли Бога за нас грішних та провадь всіх нас у нашій прощі до вічності. Амінь.
