Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь владики Максима Рябухи у другий день Єпархіальної прощі у Канберрі
11 червня 2025
«Бог прийшов до апостолів, але через них він пішов далі. Ніхто з нас не має права затримувати лише для себе цю Божу благодать. Але кожен із нас сьогодні повинен бути ревним свідком — тим, хто ділиться з іншими», — владика Максим Рябуха під час другого дня Єпархіальної прощі у Канберрі.
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні насправді втішаємося і дякуємо Богові за цей дар нашої великої спільноти. Сьогодні ми всі знову стаємо свідками тої події Зіслання Святого Духа, яка об’єднала і народила цілу Церкву. Дні, які випереджували Зіслання Святого Духа, були сповнені великого страху. Учні, які крокували поруч із Христом три роки, споглядали його науку і бачили численні зцілення, були також свідками його страстей і смерті. Вони бачили його воскресіння і чули слова Воскреслого Спасителя, але їхні серця продовжували бути сповненими страху.
Сьогоднішнє свято є справді звершенням усього Божого задуму. Бог творить людину з величезною любов’ю. Народжується для того, щоб бути з людиною. Він переживає страсті, смерть і воскресіння задля спасіння людини. І зрештою зсилає Святого Духа, щоб перебувати у людині. Христос сьогодні каже: «Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя». Тобто не боятиметься темряви, якою є лихий.
Сьогодні ми стаємо свідками Зіслання Святого Духа, який перемінює життя людини. Учні, зібрані на молитві, отримуючи дар Святого Духа, знаходять відвагу і мудрість, щоб говорити до людей. Ще вчора вони були занурені у свої думки, сповнені страху. Але вже від сьогодні Дух Святий, який перебуває на них, відтепер і далі говоритиме через ціле їхнє життя.
Празник П’ятидесятниці був у Старому Завіті власне тим спомином єдності, яку Бог сотворив з людиною. Бог хотів дати людині дороговказ життя, даючи Божі заповіді. І це пережиття П’ятидесятниці апостолів стало тим часом, у якому Бог почав провадити людину. Від того часу апостоли розійшлися по цілому світу, звіщаючи добру новину людині. Власне, це є місія людини, яка живе з Богом — ділитися Богом, якого зустріла.
Цей час і ці дні були для кожного з нас особливими. Наші серця були зворушені від зустрічей і численних молитов, від тої єдності з Богом і з ближнім. Кожен із нас відчув Божу присутність поруч із собою. Сьогодні Господь закликає і заохочує кожного з нас бути свідками його любові і його присутності у цьому світі.
Світ сьогодні перебуває у пошуку. Він намагається зрозуміти сенс людського буття. Але цю відповідь має лише Бог. І скільки б людина його не шукала, поза Богом ніколи не знайде.
Сьогодні кожен із нас покликаний, виходячи з цього ювілейного храму, стати свідком Божої любові і сенсу людського життя. Сьогодні зранене людське серце знаходить полегшу. Сьогодні ті болі і терпіння знаходять своє значення, бо Бог, який перебуває у нашому житті, терпить і страждає разом із нами. Але кожен християнин знає, що Бог уже переміг смерть. Сьогодні, споглядаючи історію людського буття, ми вже знаємо відповідь. Сьогодні знаємо, що Бог зцілює людське життя. І він, який кілька днів перед тим вознісся на небо, показує нам шлях нашого життя.
Святий Дух є утішителем людського серця. Утіха приносить радість. І, власне, один із численних святих Католицької Церкви казав: «Диявол боїться радісних людей». Віднайти утіху означає бачити невидиме. Сьогодні ми є свідками того, чого світ сьогодні ще, можливо, не бачить. Просімо у Бога сили бути його свідками. Просімо у Бога сили бути знаряддями у його руках.
Ці дні для мене особисто були великим святом і великою радістю. Я зустрів багатьох людей, які у цьому часі змогли віднайти свою силу, радість і віднайти сили в Бозі. І це вони зробили не тому, що просто так сталося, але тому, що вони зустріли конкретних людей. Власне, спільнота — Христова Церква, яка є у різних парафіях тут, в Австралії, стала місцем зустрічі людини з Богом.
Кожен із нас пізнав Бога тут, у Божому храмі, власне, на молитві. Сьогодні, коли ставимо собі питання, що робити далі, ми усвідомлюємо, що Господь кожного з нас кличе наслідувати шлях апостолів. Святий Дух, який сьогодні сходить на Христову Церкву, стає нашою силою і нашим світлом — бути свідками того, що ми пережили. Особливістю Зіслання Святого Духа є те, що Бог не має часу. І це перебування в Бога наповнює усе, навіть поза часом. Ми маємо усвідомити, що радість цих днів нашої великої прощі тут, в Австралії, не є тою, що почалася у суботу і закінчилася в неділю. Але це є радість, яка триватиме кожен день. Бо для Бога усе наше буття є безкінечне сьогодні. Це перебування Бога у моєму житті має наповнювати кожен момент мого буття. І це є вираз великої Божої любові. Чуймося любленими Богом. І ділімося тою любов’ю з кожним, кого зустрічаємо. І навіть коли нам здаватиметься, що не стане сил, Бог ті сили дарує. Дякую вам за це свідчення світла, у якому перебуваєте і яке несете іншим.
Вчора я вам казав, що кожного разу, коли ми приходимо до Божого храму і стаємо тут перед Божим престолом, перед кивотом, у якому живе Бог, ми завжди є разом. Кожного разу, коли буду їздити по парафіях нашої зболеної України, буду всім казати: «Дивіться, біля нас є всі спільноти Австралії». Я дуже вірю, що ніколи не буду самотнім, як і численні інші українці, коли будемо у Божому храмі, бо також і ви тут будете.
Сьогодні важливу думку має винести кожен із нас із цього Божого дому: Бог прийшов до апостолів, але через них він пішов далі. Ніхто з нас не має права затримувати лише для себе цю Божу благодать. Але кожен із нас сьогодні повинен бути ревним свідком — тим, хто ділиться з іншими. Це свято ставить перед нами важливе завдання, але Бог також дає сили. Тому усі разом сміливо і впевнено крокуймо вперед.
Слава Ісусу Христу!
