Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь протодиякона Едварда Кострабі у Другу неділю після Зіслання Святого Духа
21 червня 2025
Як нам іти за Ісусом у сучасному світі? Всі шляхи є різними, адже й ми усі є різними. Кожна людина унікальна, і саме в цій унікальності формується особистий зв’язок з Ісусом. У нашому переповненому, шумному й неспокійному світі, попри всі відволікаючі фактори і турботи, ми все ще можемо почути його поклик у серці та розумі.
Подія із сьогоднішнього Євангелія відбувається на самому початку прилюдного служіння Ісуса і має глибоке значення. Ісус кличе перших чотирьох зі своїх дванадцяти учнів — Андрія, Симона-Петра, Якова і Йоана. Це невелика група чоловіків, яких він запрошує йти за ним і вчитися від нього. Це запрошення стало для них справою всього життя — їхнім постійним покликанням. Ісус підходить до них і каже: «Ідіть за мною, і я зроблю вас ловцями людей». Він не каже: «Поміркуйте трохи і дайте мені знати». Його заклик — залишити все і йти негайно. Навіть для нас сьогодні — це радикальний виклик.
Ці четверо вже не будуть звичайними рибалками. Відтепер вони стануть рибалками людей. Вислів «рибалки людей» може звучати дивно, але слід пам’ятати, що всі четверо, до кого звертається Ісус, — рибалки за фахом, тому він говорить до них мовою, яку вони розуміють.
Використовуючи аналогію з риболовлею, можна сказати, що Ісус «спіймав» їх. Тепер він може навчити їх, щоб вони вчили інших — проповідували Євангеліє та символічно приводили людей до «човна» нового життя.
Таким чином Ісус починає втілювати план свого Отця. Цей простий метод навчання, це покликання — це тривалий процес прямування за Христом, уподібнення до нього та провадження інших тим самим шляхом. Ці четверо учнів вчитимуться, просто перебуваючи поруч з Ісусом. Він не запропонував їм чіткого поетапного плану учнівства. Його життя було для них навчанням, і тому, що ці чоловіки залишили свої сіті та пішли за ним, вони мали змогу бути першими свідками всього служіння Ісуса Христа.
Цей короткий уривок зі Святого Письма не повинен створити враження, що все цесталося за одну ніч. Бути учнем Ісуса для них означало три роки щоденно слідувати за ним. Вони навчалися, коли Ісус навчав народ, а іноді він відводив їх убік і навчав особисто. Вони бачили на власні очі, як Ісус любив людей, відповідав на їхні потреби, зціляв, втішав, приймав. Згодом Ісус дав їм владу і послав їх чинити те саме. Відносини, які ці чоловіки мали з Ісусом і до яких він їх покликав, відрізнялися від тих, які Ісус мав із рештою людей.
Термін «учні» стосується тих чоловіків, яких покликав Ісус. Але вони не були його єдиними послідовниками, оскільки в Новому Завіті ми кілька разів читаємо про натовпи, які йшли за Ісусом. Багатьом було просто цікаво і вони йшли за Ісусом, щоб зцілитися чи побачити чуда, але зрештою відвернулися і більше не слідували за ним Проте були й інші — менш помітні учні, які мали сім’ї, навернулися, підтримували нову спільноту, розуміли, що говорить Ісус, і що він їм пропонує. Це було зобов’язання вести інший спосіб життя, і воно було необхідним, а не просто бажаним.
Чому одні відповідають на заклик, а інші — ні? Чому хтось відкритий до послання Святого Письма, а інший — глухий? Одні йдуть за Христом, а інші повертають на інший шлях і зникають. Чому багатий юнак, який також почув заклик: «Йди за мною», не покинув своїх багатств, а пішов геть? Як нам іти за Ісусом у сучасному світі? У Біблії поняття покликання сягає глибше, ніж будь-який аспект життя, такий як щоденна робота, але може привести до богопосвяченого життя, дуже особливого способу наслідування Ісуса, чи до служіння як церковні працівники, жертводавці, волонтери, які почули заклик йти за Ісусом, змінювати своє життя та допомагати поширювати Слово Боже.
Протягом тисячоліть люди ставали послідовниками Христа різними шляхами. Це могло бути раптово й несподівано, як у випадку з тими чотирма рибалками. А могло бути тривалим пошуком, що супроводжувався сумнівами й розчаруваннями. Іноді люди бувають не готові до цього і просто приймають це. Це може статися на будь-якому етапі нашого життя, в молодості, в зрілому віці або в старості — немає єдиного шляху. Всі шляхи є різними, адже й ми усі є різними. Кожна людина унікальна, і саме в цій унікальності формується особистий зв’язок з Ісусом. У нашому переповненому, шумному й неспокійному світі, попри всі відволікаючі фактори і турботи, ми все ще можемо почути його поклик у серці та розумі.
Як християни, ми маємо пам’ятати, що створені на його образ і подобу, що носимо його духовну «ДНК», і врешті-решт повертаємося до нього.
Зрештою, це те ж запрошення, яке ми чуємо сьогодні. Прийдіть, йдіть за мною… Воно залишається актуальним і сьогодні, і доступне для всіх, хто хоче зробити те саме, і, як і для інших, це виклик на все життя. Тепер все залежить від нас — чи відповімо ми на заклик йти за Ісусом? А якщо ми вже відповіли на цей заклик, чи будемо ми вірними протягом усього життя і чи поширимо цей заклик на інших?
Слава Ісусу Христу!
