Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Зенона Рацького у тринадцяту неділю після Зіслання Святого Духа
22 серпня 2026
Просімо Господа Бога, щоб кожен з нас пам’ятав, що і наша душа, і наше серце, і наш подих — це все великий дар. Твоє життя, твоя історія — це так само виноградник, який насадив Господь Бог, і Господь Бог близько і чекає від нас, що ми, користаючися з того всього, що він подарував, будемо щасливі і зуміємо йому віддати славу, честь і належну повагу і подяку.
Дорогі у Христі брати і сестри! Всі ми чули в цю неділю притчу про виноградник і злих виноградарів. Від самого початку Ісус Христос згадує, що господар все зробив: посадив виноградник, обгородив його, щоб туди не заходили дикі звірі, і тоді віддав його виноградарям. Виноградником, можна сказати, є цілий світ, але у початковому розумінні Господь довірив опікуватися виноградником ізраїльському народові у Старому Завіті.
Вони, користаючи з усіх Божих дарів у винограднику, в кінці від Бога відвернулися. Тоді Бог посилає своїх посланців: пророків, святих людей, щоб ізраїльський народ навернути і повернути до правдивого Бога. І в кінці так Бог полюбив світ оцей і всіх, хто користав з цього виноградника, що й послав свого єдиного Сина.
Яка велика пошана Господа Бога, яка любов, яка повага до працівників виноградника, бо він послав до них свого єдинородного Сина. Бог-Отець сказав, що кожен, хто повірить Ісусу Христу, Божому Синові, буде мати життя вічне. А ті вирішили, що це є наша власність — Божий виноградник.
Ми знаємо, як закінчилося у Старому Завіті для Ізраїля, але ми є нині в Новому Завіті. Хто ж є той народ у Новому Завіті? Це ми. Ми маємо приносити плоди. Які мають бути плоди? Якщо практично все вже зробили до нас? В чому наше покликання? В тому, щоб навчитися почитати Господа Бога завжди і постійно, щоб, коли приходить у виноградник Господь, ми вміли віддати належні плоди. Якщо ми будуємо храм, в ньому має бути Христос. Якщо в ньому немає Ісуса Христа, це є тільки звичайна будівля.
Ми можемо думати, що ми добрі люди, але коли наше життя не зосереджене в Ісусі Христі, ми можемо помилятися. В сучасному житті ми бачимо випадки, коли хтось від церкви віддалявся і казав, що я найкраще розумію Святе Письмо і найкраще знаю, і всі інші помиляються. Це моє — і вже нікого туди не пускає. Ми бачимо такі рухи, такі секти, що начебто зовні виглядають гарно, начебто служать Господу Богу, але вже той виноградник вважають тільки своєю власністю. А церква є завжди власністю Господа Бога. І навіть ті, що йому служать, коло нього близько, коли захопляться собою і захопляться виноградником, замість захопитися Господом Богом і йому служити, можуть так впасти, що й із покликаних робітників зробитися злочинцями і тими, які хочуть використати Бога.
Тому просімо Господа Бога, щоб кожен з нас пам’ятав, що і наша душа, і наше серце, і наш подих — це все великий дар. Твоє життя, твоя історія — це так само виноградник, який насадив Господь Бог, і Господь Бог близько і чекає від нас, що ми, користаючися з того всього, що він подарував, будемо щасливі і зуміємо йому віддати славу, честь і належну повагу і подяку. Слава Ісусу Христу!
