Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Зенона Рацького у Тринадцяту неділю після Зіслання Святого Духа
6 вересня 2025
Для нас дуже важливо пам’ятати, що наше життя — це дар від Бога. Нам його треба правильно використати, щоб упродовж життя ми принесли добрі плоди. І коли одного дня станемо перед Господом, нам доведеться відповісти за те, як ми цей дар використали.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі!
Сьогодні ми прочитали притчу про виноградник. Вона сповнена глибокого змісту. Можна сказати з сумом, що коли Ісус прийшов на землю як Спаситель і наприкінці прийшов до Єрусалиму, щоб остаточно покликати працівників виноградника — ізраїльський народ, його священників, первосвященників, фарисеїв, представників народу — до покаяння, щоб вони зрозуміли, що Він є той Спаситель, якого чекали століттями, — вони вирішили Його вбити. Це притча також про Ізраїль, ізраїльський народ, який не прийняв Спасителя, не прийняв Христа, засудив Його на смерть, відкинув Божого Сина.
Очевидно, що Господь Бог, який є господарем виноградника, господарем цієї землі, господарем ізраїльського народу, був невдоволений цими вчинками. Вбивствами пророків, праведних людей, які готували цей народ до Спасителя, і врешті вбивством Його Єдинородного Сина Ісуса Христа.
Що ми можемо почерпнути з цієї притчі? Які думки можемо виділити для себе?
Перша річ — Господь Бог є терплячий, Він очікує, щоб ми, так само як і ізраїльський народ, як і кожен народ, приносили Йому належні плоди. Ми бачимо, що Бог є милосердний, Він чекає на плоди нашого життя. Навіть коли ми Його відкинули, Він далі чекає, коли ми повернемося до Нього.
Друга річ — у цій притчі видно, що все ж таки час має свій ліміт, і час від часу Божа терпеливість перетворюється на Божу справедливість. І ті, які заслужили добро, отримують добро, а тих, які заслужили кару своїми вчинками, Бог може покарати й відкинути.
Третя річ — усі ті провідники, які не виправдовують довір’я Бога, можуть бути замінені іншими, які принесуть ті плоди, яких Бог очікує.
Отже, для нас дуже важливо пам’ятати, що наше життя — це дар від Бога. Нам його треба правильно використати, щоб упродовж життя ми принесли добрі плоди. Бог вручив нам цей величезний дар — життя, подарував його нам. І коли одного дня станемо перед Господом, нам доведеться відповісти за те, як ми цей дар використали.
Людина має такий величезний скарб — життя. Очевидно, ми маємо не раз інші скарби, наприклад гроші, і намагаємося їх добре вкласти, щоб мати з них прибуток. Життя — це наш скарб, і питання лише в тому, куди ми його вкладаємо.
Якщо ми його правильно вкладаємо, то у вічності одержимо найбільший прибуток — вічне життя з Господом Богом. Кожен із нас має нагоду принести духовні плоди, щоб ставати кращим, досконалішим, і щоб цим зробити світ кращим. Ми покликані виконувати цю місію. І нам слід усвідомити, що Бог дав нам життя, дав нам землю, дав завдання наповнювати її добром, насолоджуватися цими дарами і ділитися ними з іншими. Так, ця земля не є нашою — вона є Його, вона є Божою. І кожен із нас має тут призначений час жити, працювати, робити добро, любити.
І до цього потрібно поставитися серйозно, тому що одного дня нам доведеться дати звіт перед Господом. Запитаймо себе: як я живу на цій землі? Чи бережу те, що мені дав Бог? Чи любив я на цій землі? Чи, коли прийде Ісус Христос, Господь Бог знайде в моєму саду добрі плоди? Чи знайде також мир, прощення, любов у моєму серці?
Тому сьогодні, роздумуючи над цією притчею про виноградник, ми маємо принести щиру молитву вдячності. Наші уста мають співати й молитися Господу Богу з вдячністю за те, що Він дав нам цей великий дар життя, дав «виноградник», дав нагоду жити, існувати, любити і робити добрі вчинки на цій землі.
