Проповідь о. Юрія Тиченка у Дев’ятнадцяту неділю після Зіслання Святого Духа

Поняття любові є надзвичайно багатогранне. Ми любимо з’їсти щось смачненького, поїхати в цікаву подорож, чи на відпочинок, любимо нашу роботу, різного роду розваги, любимо зручні речі, родину, Бога тощо. Підсумовуючи всі ці речі, ми можемо сказати, що любов — це те, що приносить нам задоволення, радість, щастя та тільки позитивні емоції. Заради того, щоб ми могли насолоджуватись тими відчуттями, нам потрібно багато чого робити: готувати, вчитись, працювати, прибирати, відкладати гроші, раненько вставати до Церкви… Однак люди роблять ці речі, бо очікують бажаного, приємного результату.

Відомий Шведський інженер, хімік, винахідник та бізнесмен, Альфред Нобель, отримав близько 300 патентів, серед яких найвідомішим є динаміт. Ця вибухівка була розроблена для того, щоб полегшити людську працю у гірничій промисловості, а також при будівництві тунелів та доріг. Згодом люди почали використовувати динаміт як зброю. Цей винахід зробив Альфреда дуже багатим. Нобель побудував близько ста фабрик та заводів, а його ім’я знали практично всі. Коли помер його брат Людвік, газети помилково опублікували повідомлення про його смерть. У заголовках Нобеля назвали «торгівцем смертю» та «кривавим мільйонером». Переосмисливши своє життя, Альфред Нобель віддав увесь свій капітал на премію за відкриття у сфері хімії, фізики, медицини, літератури та за підтримку миру. Це одна з найпрестижніших міжнародних нагород, яку щорічно присуджують за видатні наукові дослідження, революційні винаходи, або значний внесок у культуру, чи розвиток суспільства. Ця премія стала стимулом до праці для багатьох людей.

Велику нагороду обіцяє Ісус Христос тим, хто любить своїх ворогів, чинить їм добро, і дає, не очікуючи нічого взамін. Особливо важко є нам зрозуміти ці слова в контексті теперішньої війни в Україні, де щоденно гинуть сотні героїв, де в кожній родині оплакують смерті рідних, друзів, сусідів та чудових, ні в чому невинних людей. Як можна любити таких жалюгідних вбивць? І зовсім неважливо, яку нагороду нам би запропонували за цю любов, ніхто не може змусити нас любити. До цієї любові, до якої заохочує нас Ісус у сьогоднішньому читанні потрібно йти поступово, крок за кроком. І першим нашим кроком повинні бути старання в тому керунку, щоб зупинити війну, полегшити терпіння невинних, боронити незахищених.

Однією із таких миротворчих акцій є патріарша фундація Української Греко-Католицької Церкви — «Мудра Справа». Наша Церква не тільки фінансово домомагає потерпілим у війні в Україні, а також займається творенням проєктів візійного та смислового спрямування, включає як освітній напрямок, так і психологічну реабілітацію, духовне відновлення. Тому кожна наша пожертва на цей проєкт — це прояв милосердя, виразне свідчення того, що людські терпіння та проблеми нам небайдужі.

Любити це не означає толерувати, підтримувати, погоджуватись, мовчати… Візьмімо за приклад виховання дітей: кожен тато і мама хочуть, щоб їхні діти були щасливими. багато сучасних батьків вважають, що найкращим проявом любові є дарувати дітям радісне дитинство: бавитись, сміятись, дозволяти дітям робити все, що їм хочеться. Однак, життєвий досвід показує, що такі діти виростають великими егоїстами, і пізніше їм важко дати раду собі в житті. Батьки, які це знають, і дійсно люблять своїх дітей, не будуть давати дітям вибір іти до Церкви, чи до школи, ображати інших людей, насміхатись з друзів, обманювати, шкодити своєму здоров’ю та психіці. Часами батьки повинні бути більш строгими зі своїми дітьми, і розуміти, що такий підхід у вихованні принесе усім величезну користь і стане першим кроком у творенні доброго і справедливого суспільства та встановлення миру у світі.

Амінь!

Дивіться також

10 лютого «Сьогодні, коли ми молимося разом як одна спільнота, я прошу вас також згадати Україну та її страждаючий народ», — кардинал Микола Бичок 13 грудня Проповідь о. Юрія Тиченка у Двадцять сьому неділю після Зіслання Святого Духа 12 липня Проповідь о. Юрія Тиченка у П’яту неділю після Зіслання Святого Духа