Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Василя Мотріченка у п’яту неділю Великого посту
5 квітня 2025
Всі ми, що приходимо до церкви та приступаємо до Пресвятої Євхаристії, беремо участь у спільній чаші, яку залишив нам Христос для нашого спасіння. Особливо гідно стараймося пережити цей Великий піст та належно приготувати себе до світлого празника Христового Воскресіння, щоб, живучи тут на землі праведно, ми отримали ту нагороду та радість, яку він приготував для тих, що люблять його.
«Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне» (Мк. 10, 33–34).
Дорогі в Христі брати та сестри, сьогодні ми читаємо Святе Писання про подорож Ісуса зі своїми учнями до Єрусалиму, де по дорозі вони розмовляли про ті справи, які їх цікавили, не знаючи, що має статися і не розуміючи багатьох речей, просили Ісуса: «Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один і ліворуч один!» Під час цієї подорожі Ісус запитує апостолів, чи вони готові пити разом з ним його чашу, тобто бути з ним у його стражданнях, бо напевно вони не розуміли цілковито того, що говорив Христос. Бо розділити спільну чашу — це бути співучасником тих подій, які відбуваються, тобто брати в них участь. В посланні до Коринтян апостол Павло пише: «Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного».
Читаючи Святе письмо ми розуміємо важливість та символічне значення розділення чаші. Спільна чаша — це безпосередня єдність. Пити спільну чашу означає бути в тісній єдності з іншою особою, бути готовим розділити спільну долю іншої особи, бути готовим радіти і веселитися чи переживати і страждати. І власне це спільне розділення показує нашу участь в тих чи інших подіях.
Запитуючи апостолів про готовність розділити чашу, яку він п’є, Ісус представляє щось більше, ніж просто гостину, щось, що є знаковим та таким, що має свої наслідки для наступних поколінь. Але апостоли не розуміли того. Ідучи на страждання в Єрусалим, Спаситель хотів випробувати останній раз готовність своїх учнів бути разом з ним і спільно переживати його терпіння і муки, бо вони були тими, хто бачив всю діяльність Христа, чули його проповіді та навчання, бачили чуда. Тепер залишилося тільки одне — розділити Його чашу терпінь, смерті та воскресіння. Найперше Ісус хотів перевірити їхню надію. Якщо вони готові бути з ним всюди і у всьому, чи вони покладають всю надію на нього. Та коли Христа схопили в Оливному городі, всі апостоли повтікали, бо вони думали про земну славу свого Вчителя і тому багато надії покладали на себе. Навіть апостол Петро і той відрікся Христа, коли побачив те, що сталося.
Дорогі во Христі, сьогодні ми є співучасниками багатьох подій, але найважливішою подією є брати участь у спільній чаші, яку залишив нам Христос під час спільної, святої та тайної вечері, де взяв хліб і вино, поблагословив та дав своїм учням, а вони залишили через своїх послідовників для всіх нас. І власне всі ми, що приходимо до церкви та приступаємо до Пресвятої Євхаристії, беремо участь у спільній чаші, яку залишив нам Христос для нашого спасіння. Особливо гідно стараймося пережити цей Великий піст та належно приготувати себе до світлого празника Христового Воскресіння, щоб, живучи тут на землі праведно, ми отримали ту нагороду та радість, яку він приготував для тих, що люблять його.
