Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Василя Мотріченка у Двадцять п’яту неділю після Зіслання Святого Духа
29 листопада 2025
Дорогі во Христі, сьогодні ми звертаємо нашу увагу на постаті священника, левита чи самарянина, але також ми можемо застановитися над тим, де в цій ситуації опинилися би ми, чи змогли би ми допомогти тому хворому і побитому чоловікові так, як допоміг йому самарянин, чи часом не пройшли би ми повз так, як пройшли ті, хто стояв на сторожі правди та закону?
«Одного разу законник якийсь приступив до Ісуса, щоб його випробувати, і каже: Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?» (Мт. 10, 26).
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Дорогі во Христі, сьогодні ми чуємо слова зі Святого Писання про чоловіка, який хоче осягнути вічне і щасливе життя. І приступивши до Ісуса, немовби чекає відповіді, щоб потвердити своє становище та оправдання, але отримує зовсім протилежне, не те на що надіявся.
Відповідаючи на запитання Христос зосереджує його увагу на двох заповідях любові, до Бога і до ближнього. Часами людина показує, що любить Бога, виконує заповіді, але не звертає уваги на свого ближнього. І тут Христос побачивши людське серце розповідає історію про одного чоловіка, який потрапив у руки розбійників і потребував допомоги. Хто був той чоловік, чому він опинився в такій тяжкій ситуації, де були його родичі чи друзі ми не знаємо, але знаємо те, що Господь його не залишив без своєї опіки.
Повз нього проходили різні люди, ті які стояли на сторожі Божого закону і служіння, але через свою величність і зайнятість не допомогли йому. Священник і левіт добре знали Божі правди, виконували всі релігійні звичаї і цим вважали, що люблять Бога. Але неможливо любити Бога та служити йому, а нехтувати ближнім, який потребує допомоги. Також проходив тією дорогою і самарянин, який з милосердя до людини надав йому допомогу, перев’язав рани та завіз до заїзду і доглянув його. Він витратив свої гроші та час, щоб допомогти незнайомцеві та сказав господареві заїзду, щоб той пильно піклувався про нього, а як не вистачить коштів, то він поверне при зустрічі.
Святий Августин у своїй проповіді научає нас так: «Розбійники залишили вас напівмертвими на дорозі, але вас, лежачих там, знайшов доброзичливий самарянин, що проходив повз. На вас вилив він вино та оливу. Ви отримали це Таїнство Єдинородного Сина. Ви були підняті на його мула. Ви увірували, що Христос став плоттю. Вас привезли до заїзду, і вас вилікують» (Аврелій Августин, Проповідь 179 A.7–8).
Дорогі во Христі, сьогодні ми звертаємо нашу увагу на постаті священника, левита чи самарянина, але також ми можемо застановитися над тим, де в цій ситуації опинилися би ми, чи змогли би ми допомогти тому хворому і побитому чоловікові так, як допоміг йому самарянин, чи часом не пройшли би ми повз так, як пройшли ті, хто стояв на сторожі правди та закону? Деколи люди можуть добре розуміти та виконувати всі заповіді та правди віри, але втратити дух закону, та не побачити Бога у своїх ближніх через брак духа любові. Натомість є інша категорія людей, які не все знають, але їхнє серце наповнене щирістю, любов’ю й милосердям до всіх людей. Бо любов не має меж чи границь. Як каже Святе Писання: «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15, 12–13).
Отож, дорогі во Христі, маючи за приклад доброго самарянина, спішімо робити добро, спішімо на допомогу до всіх людей, щоби ніхто не відчував себе покинутим. Одного разу блаженніший Любомир сказав такі слова: «Мало бути доброю людиною, потрібно завжди робити добро». Отож за Євангельським прикладом доброго самарянина робімо добро, і цим ми виконаємо волю Господню, бо каже Ісус: «Іди, і роби так само». Амінь.
