Проповідь о. Симона Цькуя у свято Різдва Пресвятої Богородиці

«Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з Тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш. Він, розрушивши клятву, дав благословення і ударемнивши смерть, дарував нам життя вічне».
(Тропар свята)

Народження та раннє життя Богородиці та Приснодіви Марії не описане в Євангеліях чи інших книгах Нового Заповіту, однак цю інформацію можна знайти в творі другого століття, відомому як Книга Якова або Протоєвангеліє Якова. Це стало Традицією Церкви. Згідно з цією книгою батьки Марії, Йоаким і Анна, були бездітними протягом багатьох років. Вони були вірними Богу, але їхні молитви про дитину залишалися без відповіді. Одного разу, коли Йоаким прийшов до храму, щоб принести жертву, первосвященик відігнав його, докоряючи йому відсутністю дітей. Щоб приховати свій сором Йоаким пішов у гори, щоб жити серед пастухів та їхніх отар.

Коли Йоаким молився, його дружина Анна одночасно молилася в їхньому домі в Єрусалимі. Їм обом з’явився ангел і сповістив, що у Анни народиться дитина, ім’я якої стане відомим у всьому світі. Анна пообіцяла принести свою дитину в дар Господу. Йоаким повернувся додому і у визначений час Анна народила доньку Марію.

У сьогоднішньому святі ми бачимо новонароджену дівчинку і таємницю великої Божої любові. Різдво Пресвятої Богородиці нагадує нам, що вона, як сонце, сходить. Дитя Марія засяє у світі, як чудо Боже, більше неба, готуючись народити Сонце правди, Христа Бога нашого. Ця маленька дитина стане Заступницею людства. Вона лише крихітне немовля, притулене до грудей бабусі Господньої, яке готується стати освяченим храмом і духовним раєм.

Приснодіва Марія є Церквою, бо змогла вмістити і упокоїти Царя Небесного. Вона є храмом вічності, бо в ній Сам Бог зодягнувся в людину. Вона є храмом Сина Божого, тому що вона носить і тримає на своїх руках Того, Хто прийшов спасти людство. Але навіть більше, ніж храм, Мати Божа є духовним, містичним раєм, який говорить про найвище покликання людини до вічної любові. Богородиця є джерелом цієї любові, тому що вона бажає, щоб ми були з’єднані з Богом.

Ми всі любимо святкувати день народження та важливі події в житті нашої родини, друзів і тих, кого ми любимо. Ми із задоволенням відзначаємо їхні досягнення, висловлюючи нашу радість за їхній життєвий шлях, радіючи, коли вони радіють. Ми приносимо подарунки, щоб відсвяткувати цю щасливу подію. Сьогоднішній день нічим не відрізняється, але це так завдяки величі тієї, яку ми святкуємо: Марії, Матері Божої.

Найбільший дар, який ми можемо принести, — це добродушне серце і чисте життя, незаплямоване гріхом. Щоб прославляти Марію, яка мала стати Матір’ю Сина Божого, ми повинні мати серце матері, ніжність і терпіння матері, а також любов і співчуття матері до всіх.

Пам’ятаймо, що Богородиця — це не просто зображення чи історія, а особа, яка в цей день народилася в нашій власній плоті та крові, і яка тепер стоїть біля Престолу Божого в Його Царстві. Не тільки шукати в неї надії, але й бігти під її захист, довіряючи її любові та благаючи її, щоб вона не дозволила нам, її безпорадним дітям, загинути. З радісними думками, сповненими надії, і з серцями, сповненими милосердям і смиренням, піднесемо до неї з вірою цю коротку молитву: «Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб, надіючися на Тебе, ми не погибнули, але щоб ізбавились тобою від бід. Ти бо єси спасення роду християнського».

Дивіться також

2 грудня Владика Микола отримав найвищу нагороду від Мальтійського ордену 2 грудня Архиєрейська Божественна літургія в храмі Сергія і Вакха в Римі 21 листопада Восьмий парламентський міжконфесійний сніданок у Канберрі