Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Симона Цькуя у шосту неділю після Зіслання Святого Духа, свято Матері Божої Неустанної Помочі
4 липня 2026
Сьогодні просімо Матір Божу Неустанної Помочі, щоб слова святого Павла ожили в нас: щоб наша любов була щирою, наша надія — сильною, наша молитва — постійною, наше милосердя — безмежним, а наші серця — мужніми. Просімо її привести нас до Христа, щоб він знову промовив до нас свої зцілюючі слова: «Бадьорися… відпускаються тобі твої гріхи… устань».
Дорогі брати і сестри у Христі!
Сьогодні Церква ставить перед нашими очима два дари сповнені глибого змісту: Боже Слово Шостої неділі після П’ятидесятниці та чудотворну ікону Матері Божої Неустанної Помочі. Обидва вони говорять нам про одну і ту саму істину — Бог входить у нашу людську неміч не для того, щоб осудити нас, а щоб оздоровити, укріпити і піднести до свого життя.
Святий Павло в Посланні до римлян подає нам бачення християнського життя, яке є водночас вимогливим і прекрасним. Він говорить про численні дари, дані Тілу Христовому: пророцтво, служіння, навчання, потіху, щедрість, провід, милосердя. Але звернімо увагу на те, що лежить в основі всіх цих дарів: серце, перемінене благодаттю. «Любов нехай буде нелицемірна, — каже Павло. — Ненавидьте зло, приставайте до добра… Веселіться надією, утиски терпіть, у молитві перебувайте… Благословляйте тих, що вас переслідують… Живіть у згоді між собою».
Це не просто перелік моральних настанов. Це образ оздоровленої людини — людини, якої торкнувся Христос, яку Христос відновив і яку Христос посилає у світ. Це образ душі, яка дозволила Богові увійти у свої рани.
І це приводить нас до сьогоднішнього Євангелія. Христос повертається до свого міста, і до нього приносять розслабленого. Господь дивиться насамперед не на його тіло, а на його серце: «Бадьорися, сину, відпускаються тобі твої гріхи». І лише після цього каже: «Устань, візьми твоє ложе і йди до свого дому».
Оздоровлення тіла випливає з оздоровлення душі.
Розслаблення цього чоловіка є образом того паралічу, який може опанувати кожного з нас — паралічу страху, образи, виснаження чи гріха. Часом ми не можемо рухатися вперед у житті, бо щось у нас стало надто важким, пораненим або зневіреним. І Христос приходить до нас так само, як прийшов до того чоловіка: не з осудом, а з відвагою; не з вироком, а з милосердям; не відкидаючи, а зцілюючи.
Сьогодні, вшановуючи Матір Божу Неустанної Помочі, ми бачимо цю саму таємницю, виявлену в її іконі. Вона є тією, яка бере наші страхи, наші рани, наш параліч і приносить їх до свого Сина.
Кондак нинішнього свята дає нам слова, що перегукуються з Євангелієм і Посланням: «Мати наша, Неустанна Помоче, дай нам в турботах довір’я, в болях — полегшу, в скорботах — потіху, в боротьбі — поміч. Подай християнам з’єднання, церковним служителям — ревність, грішникам — прощення, праведним — витривалість, вмираючим — спасіння, душам в чистилищі очищення і вічну славу випроси».
Ікона Неустанної Помочі показує нам Матір, яка міцно тримає Христа, але з такою ніжністю, яка запрошує нас довіритися їй. Ангели на іконі тримають знаряддя Страстей — хрест, цвяхи, спис, нагадуючи, що Христове оздоровлення приходить через Його жертву. Погляд Матері звернений не на Сина, а на нас. Вона бачить наші рани, наші страхи, наш параліч і ніби говорить: «Прийди. Я приведу тебе до нього».
А Христос дивиться на нас із тією самою співчутливою любов’ю, яку виявив до розслабленого. Він бачить не лише те, що зруйноване, але й те, що може бути відновлене. Він бачить не лише наші гріхи, але й нашу здатність до святості. Він бачить не лише наші труднощі, але й дари, які вклав у кожного з нас — дари, покликані будувати Церкву, зміцнювати наші родини, приносити надію нашим спільнотам і свідчити перед світом.
Сьогодні просімо Матір Божу Неустанної Помочі, щоб слова святого Павла ожили в нас: щоб наша любов була щирою, наша надія — сильною, наша молитва — постійною, наше милосердя — безмежним, а наші серця — мужніми. Просімо її привести нас до Христа, щоб він знову промовив до нас свої зцілюючі слова: «Бадьорися… відпускаються тобі твої гріхи… устань».
І пам’ятаймо сьогодні в молитві всіх тих, хто є паралізований хворобою, горем, війною, особливо наших братів і сестер в Україні, які продовжують переживати страждання і невизначеність. Нехай Матір Божа Неустанної Помочі огорне їх своїм покровом, а Христос дарує їм силу, захист і мир.
Нехай це свято відновить нашу впевненість у тому, що Бог є з нами, що він оздоровлює нас, провадить нас і підносить до свого життя. І нехай Матір Божа Неустанної Помочі завжди заступається за нас, провадячи нас до свого Сина — Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.
Амінь.
