Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Симона Цькуя у Шосту неділю після Пасхи
5 травня 2024
Коли ми наближаємося до кінця цього пасхального періоду і наближаємося до славного Господнього Вознесіння, важливо зберегти радість і світло Пасхи в нашому житті. Наш духовний зір залишається далеким від досконалості, але наш Воскреслий Господь дав нам усе, що нам потрібно, щоб сяяти його яскравим і святим світлом.
Ти, Христе Боже, духовне Сонце правди, своїм пречистим дотиком подвійно просвітив того, що від народження був позбавлений світла; опромінивши ж і наші душевні очі, покажи нас дітьми дня, щоб ми з вірою кликали до тебе: Велике і несказанне твоє до нас добросердя, Чоловіколюбче, — слава тобі!
(Стихири на стиховні)
Як часто ми стояли перед кухонною шафкою, шукаючи щось, чого ми не могли побачити, але, повернувшись, ми бачимо, що це прямо перед нами! Як часто ми шукали ключі, щоб знайти їх у найочевиднішому місці? Як часто ми можемо дивитися на щось і насправді цього не бачити? Якщо це відбувається у повсякденному житті, то, тим більше, це також стосується того, як ми бачимо чи не бачимо Бога. Ми часто сприймаємо наші очі, свій зір, як належне, але ми бачимо не лише фізичними очима, а й очима нашої душі.
Дії Христа, щоб повернути зір цьому сліпому, сповнені символізму. Спочатку він змішує землю зі слиною і намазує очі брудом. Цей жест нагадує уривок з книги Буття, де розповідається історія створення людини, і Бог вдихає життя в фігуру з пороху (Буття 2, 7). Ісус, зцілюючи сліпого, нагадує нам, що Він здійснює нове творіння. Чоловік, сліпий від народження, потребує відродження, тому Ісус каже йому піти й омитися в Сілоамській купелі. Коли він виконав наказ Христа вмитися водою, він очистив своє око та свою душу. Це символ води Хрещення, яка робить нас здатними бачити світлом віри.
У цьому чуді Ісус об’являється і Він об’являється нам як «Світло світу». Сліпий від народження представляє кожного з нас, який був створений, щоб пізнати Бога, але через гріх став сліпим. Нам потрібне нове світло віри, яку дав нам Ісус.
П’ять тижнів тому ми почали святкувати Пасху у темряві опівночі. Тоді яскраве світло Воскресіння Спасителя дало нам надію. Людство блукало в духовній сліпоті через те, що було поневолене гріхом і смертю. Подібно до людини, яка народилася сліпою, наша здатність брати участь у благословенній святості, для якої ми були створені, була спотворена, тому що ми були поневолені страхом смерті та вигнані з Раю — ув’язнені темрявою гробниці, яка простягалася до глибини наших душ.
На відміну від цієї темряви, ми святкуємо в цю славну пору Пасхи, так що світло Христа сяє навіть із могили і поширюється на найтемніші виміри нашого життя. Осяяти світлом Воскресіння — ось що означає пізнати Бога. Пізнавати його означає не просто мати релігійні уявлення чи почуття щодо нього, але справді брати участь через благодать у житті Пресвятої Трійці. Це для того, щоб очистити очі нашої душі, щоб наш розум був освітлений, щоб ми могли перейти від темряви до світла.
Чудо, здійснене Ісусом, викликає бурхливі дискусії, оскільки Ісус зробив це в суботу, порушуючи, на думку фарисеїв, приписи Закону. Побачивши світло, яке запалилося в сліпому, фарисеї, нездатні відкритися правді, далі занурюються в темряву, вирішуючи заперечити всі докази. Вони заперечують, що чоловік дійсно був сліпим від народження, і не визнають, що це зробив Ісус. Це драма внутрішньої сліпоти, яка може торкнутися багатьох людей, а також нас, коли ми тримаємося своїх особистих думок або способів діяти без щирого відкриття правді, що може бути вимогливим і вимагати зміни напрямку нашого життя.
На відміну від цього, сліпий починає подорожувати дорогою віри. На початку він нічого не знає про Ісуса. Потім, вражений даром зору, він спочатку скаже тим, хто його питає, що «він пророк». Пізніше, зіткнувшись з наполегливістю тих, хто його допитував, він просто відповідає, що якщо Ісус був вислуханий Богом, то тому, що «хто поклоняється Богу і виконує його волю, того Бог слухає». Нарешті, коли Ісус відкриває йому очі на віру, кажучи, що Син-Людина — це той, хто розмовляє з ним, сліпий вигукує: «Вірую, Господи»; і він поклонився йому».
Коли ми наближаємося до кінця цього пасхального періоду і наближаємося до славного Господнього Вознесіння, важливо зберегти радість і світло Пасхи в нашому житті. Для цього ми повинні наслідувати приклад сліпонародженої людини. Наш духовний зір залишається далеким від досконалості, але наш Воскреслий Господь дав нам усе, що нам потрібно, щоб сяяти його яскравим і святим світлом. Це відбувається, коли ми пізнаємо і відчуваємо Його з глибини нашої душі, що вимагає жертвувати себе Йому через смиренний послух у нашому щоденному житті. Це означає приєднатися до Його великої перемоги над смертю, відкриваючи Його цілющому світлу навіть найтемніші та найважчі сфери нашої особистості та стосунків. Немає способу зробити це, не живучи так, як навчав нас наш Господь, що означає відвернутися від усього, що затьмарює Його світло в нас, від усього, що тримає нас у полоні темних шляхів гріха.
Молімося в ці останні дні Пасхи: «Oпромінивши ж і наші душевні очі, покажи нас дітьми дня, щоб ми з вірою кликали до тебе: Велике і несказанне твоє до нас добросердя, Чоловіколюбче, — слава тобі!»
