Проповідь о. Симона Цькуя у Неділю митаря і фарисея

Дорогі у Христі брати і сестри!

Сьогодні, у Неділю митаря і фарисея, Церква відкриває перед нами великий шлях до Святої Пасхи. Вона починає його не з правил, не з посту і не з героїчних вчинків, а з однієї чесноти, без якої не може стояти жодне духовне життя, — зі смирення.

У Євангелії Ісус розповідає нам про двох чоловіків, які увійшли до храму, щоб молитися. Один — фарисей: побожний, дисциплінований, шанований. Другий — митар, людина, життя якої далеко відійшло від Бога. І все ж саме митар повертається додому виправданим. Чому? Тому що він стає перед Богом, не маючи нічого, окрім правди свого серця: «Боже, будь милостивий до мене, грішного».

Святий Іван Золотоустий колись сказав: «Смирення є основою всіх чеснот; без нього навіть найбільше добро стає порожнім». Проблемою фарисея був не його піст чи десятина — це добрі речі. Його проблемою було те, що він покладався на себе. Він вважав свою праведність власним досягненням. Митар же знав, що все залежить від Божого милосердя.

Ця тема гармонійно відлунює й в сьогоднішньому апостольському читанні. Святий Павло нагадує Тимотеєві про віру, яку той отримав з дитинства, віру, вкорінену у Святому Письмі, яке «може тебе зробити мудрим на спасіння». Але апостол також згадує переслідування, випробування і страждання, які він пережив. Чому? Тому що християнське життя — це не шлях самозвеличення, а шлях витривалості, довіри і смирення перед Богом.

Східні Отці навчають нас, що смирення — це не знецінення себе, а правдиве бачення себе. Святий Ісаак Сирін пише: «Смиренний — це той, хто пізнав неміч своєї душі». Митар знав свою неміч. Фарисей — ні. І тому проста молитва митаря досягла неба.

Сьогодні ми також святкуємо пам’ять святого Григорія Богослова — одного з найбільших умів в історії Церкви. Його проповіді сформували мову, якою ми говоримо про Пресвяту Трійцю. Його розум був неперевершеним. І все ж що він говорить про себе? «Я — чоловік з нечистими устами, і живу серед народу з нечистими устами», — пише він. Попри всю свою вченість, Григорій розумів, що справжнє богослов’я починається на колінах. Він навчає нас, що чим глибше ми входимо у таїнство Бога, тим більше усвідомлюємо наскільки малими ми є перед Ним.

Ось парадокс духовного життя: чим ближче ми підходимо до Бога, тим виразніше бачимо свою потребу в Ньому. Фарисей стояв далеко від Бога, бо вважав себе близьким. Митар стояв близько до Бога, бо знав, що є далеким.

Розпочинаючи Тріодь, Церква запрошує нас прийняти поставу митаря — не як жест відчаю, а як двері до благодаті. Смирення відкриває серце. Смирення робить молитву живою. Смирення дозволяє Богові діяти.

І це смирення потрібне не лише в нашій особистій молитві. Воно необхідне в наших родинах, у наших парафіях, у нашому суспільстві. Ми живемо у світі, який винагороджує самопросування, впевненість у собі й гордість. Але Євангеліє кличе нас до іншого: слухати перед тим, як говорити; розуміти перед тим, як судити; прощати перед тим, як засуджувати. Святий Василій Великий нагадує нам: «Перший крок до Бога — усвідомити, що ти не є Богом». Коли ми про це забуваємо, стаємо фарисеями. Коли пам’ятаємо — стаємо учнями.

Дорогі мої, молитва митаря коротка, але в ній уміщене все духовне життя: «Боже, будь милостивий до мене, грішного». Нехай ця молитва супроводжує нас у прийдешні тижні. Нехай вона пом’якшує наші серця, зцілює наші стосунки і наближає нас до Господа, який «смиренних підносить» і «гордих понижує».

Нехай приклад святого Григорія Богослова надихає нас поєднувати смирення з вірою, знання з любов’ю, а молитву зі щирістю. І нехай Христос, який виправдав митаря, дарує нам благодать пройти цю великопосну дорогу зі сокрушеними серцями і відновленою надією.

Амінь.

Дивіться також

21 серпня Нові призначення у Мельбурнській єпархії 13 серпня Проповідь о. Симона Цькуя у першу річницю відходу до вічності владики Петра Стасюка 4 липня Проповідь о. Симона Цькуя у шосту неділю після Зіслання Святого Духа, свято Матері Божої Неустанної Помочі