Проповідь о. Симона Цькуя у Четверту неділю після Зіслання Святого Духа

Дорогі брати і сестри у Христі!
Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, у 4-ту неділю після Зіслання Святого Духа, ми благословенні подвійною благодаттю: благодаттю Господнього Слова та благодаттю неустанної допомоги Марії. У літургійному календарі нашої Української Греко-Католицької Церкви цієї неділі ми вшановуємо свято Матері Божої Неустанної Помочі — потужне нагадування про те, що Бог у своєму милосерді дав нам Матір, яка ніколи не перестає заступатися, розраджувати і вести нас до свого Сина.

Розпочнімо з Євангелія від Матея, де ми зустрічаємо надзвичайну віру римського сотника. Язичник, людина, що не належить до обраного народу Ізраїлю, підходить до Ісуса — не з пихою, а зі смиренням. Він не вимагає. Він не наполягає. Він просто каже: «Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю; скажи лише слово, і слуга мій видужає».

Сотник, хоча й не знав Святого Писання і не був обізнаний із законами храму, зрозумів дещо важливе: віра — це не про контроль або заслуги, а про довіру до Слова Господнього.

Саме цю довіру ми бачимо в очах Матері Божої Неустанної Помочі, ікона якої промовляє не словами, а мовчазним поглядом, сповненим співчуття і сили. Вона дивиться не тільки на Ісуса на своїх руках, але й на нас, запрошуючи нас прийти до неї не як чужинців чи сторонніх, але як дітей, які шукають милосердя.

У Посланні до Римлян святий Павло пише: «Визволившись від гріха, ви стали рабами праведності… Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашім». Це жорсткі слова, але вони роблять нас вільними. Гріх поневолює нас — чи то гріх гордості, гніву, залежності чи відчаю. Але в Христі ми отримуємо свободу. І ця свобода не є свободою робити те, що нам подобається, але жити так, як належить: як слуги правди, слуги любові, слуги справедливості.

Марія, Мати Неустанної Помочі, є досконалим прикладом цієї праведної свободи. Все її життя було «так» Богові. Було покорою. І в цій покорі вона була найбільш вільною, щоб стати Богородицею, тією, яка носить не лише Ісуса у своєму лоні, але й кожного з нас у своєму серці.

Ми не можемо говорити про Матір Божу Неустанної Помочі, не вшановуючи тих, хто сприяв поширенню її культу по всьому світу — особливо отців редемптористів. Саме редемптористам, особливо наприкінці XIX і на початку XX століть, Папа Пій IX дав завдання «зробити її відомою в усьому світі». І як вірно вони виконали цю місію — особливо тут, в нашій Українській Церкві. Поколіннями українські редемптористи несли ікону Матері Божої Неустанної Помочі до парафій, міст і сіл — особливо в часи страждань і непевності. Під час війни, переслідувань, вигнання та міграції вони вкладали цю святу ікону в серця вірних як знак того, що Бог не забув нас і що Марія йде з нами.

Навіть сьогодні, в розпал війни в Україні, наші отці редемптористи продовжують свою святу справу — служать сім’ям переселенців, уділяють таїнства під обстрілами, втішають хворих і тримають ікону Матері Божої Неустанної Помочі як знак надії для народу, що страждає від болю.

Що все це означає для нас сьогодні, тут і зараз?

Це означає, що ми, як і сотник, запрошені довіритися силі Христового слова. Це означає, що, як і слухачі святого Павла, ми покликані жити не як раби гріха, а як слуги праведності. І це означає, що, як і редемптористи перед нами, ми послані у світ з іконою Марії в серці та її посланням на вустах: що ніхто не забутий, ніхто не самотній, ніхто не є поза межами Божого милосердя.

Ікона Матері Божої Неустанної Помочі — це більше, ніж просто зображення. Це вікно в серце Євангелія. Вона показує нам, що Христос, навіть будучи дитиною, вже є Чоловіком скорботи, призначеним для хреста. Але вона також показує нам люблячу присутність його Матері — сильної, скорботної, але непохитної. І нагадує нам, що ми теж можемо принести Христа у світ, навіть коли почуваємося слабкими або наляканими.

Дорогі друзі, цієї неділі, повертаючись додому, збережімо у наших серцях два образи:

• Віру сотника, яка вчить нас, що одне слово Ісуса може зцілити те, що здається невиліковним.
• Обличчя Матері Божої Неустанної Помочі, яка вчить нас завжди дивитися на Христа, навіть у хвилини найбільшої нужди.

Молімося сьогодні через заступництво Пресвятої Богородиці за мир в Україні та в усьому світі. Згадаймо редемптористів і всіх тих, хто служить Церкві у важких місцях. І просімо Матір Божу Неустанної Помочі, щоб тримала нас завжди під своїм покровом, аби ми жили не як раби страху, а як слуги благодаті, діти світла та вісники надії.

Мати Божа Неустанної Помочі — Спаси нас!

Дивіться також

21 серпня Нові призначення у Мельбурнській єпархії 13 серпня Проповідь о. Симона Цькуя у першу річницю відходу до вічності владики Петра Стасюка 4 липня Проповідь о. Симона Цькуя у шосту неділю після Зіслання Святого Духа, свято Матері Божої Неустанної Помочі