Проповідь о. Стефана Сапуна у Тридцять шосту неділю після Зіслання Святого Духа
25 січня 2025
Історія сліпого в Єрихоні — це дзеркало для наших душ. Вона закликає нас перевірити нашу віру, наші молитви і нашу готовність слідувати за Христом. Нехай Господь, Який відкрив очі сліпому, просвітить очі наших сердець, щоб ми могли побачити Його славу і ходити у Його світлі всі дні нашого життя.
Возлюблені Брати і Сестри у Христі!
Сьогодні Святе Євангеліє запрошує нас до Єрихону, де сліпий сидів край дороги, прагнучи чогось глибшого, ніж просто милостині від перехожих. Його крик: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене» — це не лише прохання про фізичне зцілення, а й вираз глибокого духовного голоду та віри. Роздумаємо над цим уривком через вчення Святих Отців Церкви, шукаючи в ньому вічну мудрість для нашого життя.
Крик, народжений вірою
Крик сліпого був відчаєм, але також виразом глибокої віри. Святі Отці вчать нас, що цей чоловік впізнав у Ісусі не лише великого вчителя чи цілителя, але й обіцяного Месію — «Сина Давидового». Святий Кирило Олександрійський пише: «Він побачив очима свого серця те, чого не могли побачити його фізичні очі». Його наполегливість, навіть коли натовп намагався його змусити замовкнути, демонструє непохитну віру, яка проривається крізь перешкоди і досягає серця Бога.
Як часто ми дозволяємо голосам натовпу заглушати наші молитви? Натовп представляє не лише зовнішні відволікання, але й наші внутрішні сумніви та страхи. Як і сліпий, ми повинні наполягати, з покірністю і вірою кликати до Христа, довіряючи, що Він нас чує.
Співчуття Христа
Відповідь Ісуса разюча. Серед шуму натовпу Він зупиняється. Ця мить розкриває безмежне співчуття нашого Господа. Святий Іоан Златоуст нагадує: «Христос не проходить повз крики тих, хто кличе до Нього у вірі. Його любов уважна до кожної душі».
Питання Ісуса: «Що хочеш, щоб Я зробив тобі?» запрошує сліпого висловити своє прохання. Ця взаємодія відображає стосунки, які Бог прагне мати з кожним із нас. Він знає наші потреби, але закликає нас представити їх у молитві, створюючи діалог довіри і залежності.
Віра, що зцілює
Коли чоловік просить повернути зір, Ісус дарує йому це словами: «Віра твоя спасла тебе». Зцілення є не лише фізичним, але й духовним. Святий Григорій Великий навчає: «Справжня віра зцілює внутрішню сліпоту серця, дозволяючи нам бачити світло Христа». Негайна відповідь чоловіка — прославлення Бога і слідування за Ісусом — є ознакою справжнього учнівства.
Це Євангеліє нагадує нам, що віра не є пасивною. Вона вимагає активної відповіді: готовності слідувати за Христом, залишити нашу духовну сліпоту і жити життям вдячності та хвали.
Уроки для нашого шляху
- Усвідомити нашу потребу. Як і сліпий, ми повинні визнати нашу духовну убогість і кликати до Господа. Святий Августин пише: «Перший крок до зцілення — усвідомлення своєї хвороби». Не соромимося приносити наші слабкості та боротьби перед Христом.
- Наполегливість у молитві. Наполегливість сліпого вчить нас важливості стійкої молитви. Коли ми почуваємося непочутими або зневіреними, пам’ятаймо, що час Христа досконалий, а Його співчуття безмежне.
- Слідувати за Христом із вдячністю. Зцілений чоловік прославляв Бога і слідував за Ісусом. Справжня віра завжди веде до поклоніння і життя, зміненого Божою благодаттю.
Висновок
Возлюблені у Христі, історія сліпого в Єрихоні — це дзеркало для наших душ. Вона закликає нас перевірити нашу віру, наші молитви і нашу готовність слідувати за Христом. Кликатимемо з такою ж ревністю: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене», довіряючи Його безмежному милосердю і любові.
Нехай Господь, Який відкрив очі сліпому, просвітить очі наших сердець, щоб ми могли побачити Його славу і ходити у Його світлі всі дні нашого життя. Амінь.