Проповідь о. Руслана Бабія у Двадцять шосту неділю після Зіслання Святого Духа

«Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Матея 6, 19–21).

Найбільшою помилкою сьогоднішнього героя притчі є його бажання мати контроль, контроль над своїм майном, над своїм життям. Він не сприймає нестабільності, яка є реальністю нашого життя та виключивши всі ризики в своїй ілюзії змальовує своє майбутнє щасливим і безтурботним. Ця ілюзія стала метою його життя! І ось він вважає, що досягнув її завдяки великому врожаю його землі, що тепер дозволяє йому більше не працювати, але відпочивати і насолоджуватися життям. Тоді він сказав своїй душі: «Тепер тобі досить! Їж, пий і веселися!». Та ось приходить несподівана смерть саме в той момент, коли він думав, що здобув все, що йому потрібно, щоб жити щасливо довгі довгі роки.

Повчальним для нас є те, що ми гірші матеріалісти ніж цей багач і деякі з нас помруть у наріканнях, що їм всього мало так ніколи і не визнавши перед Богом, що їм було досить! При тому вважають себе добрими християнами.

Бог сказав до того чоловіка: «Дурень!». Цікаво що скаже Господь нам в кінці нашого життя? Давайте порівняємо наше життя та наші власні цінності, перевірмо як ми уявляємо, що Бог промовить до нас, чи буде хвалити за наше життя та мислення, чи докоряти за нашу дурість. Коли ми вже нарешті прокинемося до реальності? Цей багатий чоловік обдурив себе, думаючи, що все, що він мав було його власним. Він людина, яка нерозумно розпоряджалася своїми думками тому, що викреслив Бога зі свого життя. Цей багатий дурень сказав собі: «Я автор свого життя, мої блага належать мені».

Якими подібними на нього ми є коли вважаємо, що все що в нас є, є наше. Адже ми теж чесно працювали, заощаджували, відкладали. Хіба воно не нам належить? Так. Нам. Та чи це дає нам право вирішувати що робити з тим не зважаючи на Бога? Ні!

Багатий дурень забув, що Бог дає нам усе добро в житті. Забув, що Бог хоче, щоб ми були сповнені радістю, накопичуючи велику кількість чеснот. Багач прагнув лише догодити своєму череву, жодного разу не замислюючись про те, як догодити Богові. Його тілу не бракувало фізичної їжі, але його душа була жалюгідна. Бог же хотів, щоб цей чоловік був багатий чеснотами.

Багатство є благословенням від Господа, але воно дане нам для того, щоб ми могли виконувати Його волю, а не егоїстично витрачати його на себе та пишатись ним чи зловживати владою, яку воно відкриває. Ми не повинні забувати, що потрібно складати собі правдиві скарби на небі!

Ісус прийшов, щоб запропонувати шлях до справжнього щастя. Це суть сьогоднішнього Євангелія. Багатий думав, що зможе знайти щастя через накопичення матеріальних благ, але він забув головну істину, що незалежно від того, скільки ви досягнете в цьому житті, смерть зрештою забере все. Не може бути правдивого щастя, ні миру, ні безпеки, якщо ми не беремо до уваги смерть як супутницю на кожному кроці в дорозі земного життя.

Пам’ять про смерть ставить правильні пріоритети нашого земного життя в перспективу вічного. Якби я знав, що це мій останній день, як би я його прожив? Що б я зробив? Що б я сказав? Ми, християни, повинні жити, пам’ятаючи, що кожна мить може бути нашою останньою не зі страхом, а з надією встигнути назбирати скарби на небі тим самим наполегливо і з вірою трудячись на славу Божу. Тоді можемо правдиво тішитись, тому що наше серце з Богом і ми будемо з Богом, бо Він сам став нашим правдивим скарбом!

Дивіться також

2 жовтня «Веселі Канікули з Богом» в Ардірі 21 вересня Проповідь о. Руслана Бабія у Вісімнадцяту неділю після Зіслання Святого Духа 20 серпня Владика Микола Бичок на храмовому празнику в Ардірі: «Наше життя не є вічним. Вічність на нас чекає»