Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Руслана Бабія у Другу неділю Великого Посту
23 лютого 2024
Ісус Христос хоче, щоб ми були зцілені від всякого паралічу, від кожної сліпоти, від найменшої плями гріха в наших душах, щоб ми могли дивитися на Нього лицем до лиця не в соромі, а в невимовній радості.
Як Господь Ісус Христос знав, що думають у своєму нутрі фарисеї та садукеї: «Як цей чоловік може прощати гріхи? Це богохульство»; так знає і наше нутро з усіма думками, бажаннями, обставинами, потребами, болями, переживаннями…
Тоді до фарисеїв Господь сказав щось досить незвичне, на що нам варто звернути увагу. З одного боку це здається простим, але з іншого — має глибокий сенс. Ісус запитав: «Що легше сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“ або „Візьми ложе своє і ходи?“» Легко сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“ або щось подібне, що не можемо побачити, те що внутрішнє, але якщо ви скажете: „Візьми своє ложе й ходи“ — ну, то краще чоловікові встати і піти, інакше Ісуса Христа вважали б шарлатаном. Це досить очевидно, але і тут є глибший сенс, неочевидне, над яким треба задуматись. Господь підняв чоловіка з його ложа: той підвівся і пішов. Ісус зробив це! Мабуть тому, щоб показати, що Він справді має силу, як Бог. Він може оздоровлювати паралізованого тілом, Він може повернути зір сліпому з народження, Він може зробити так, щоб глухі чули, Він може воскрешати мертвих. Це вагомі речі, які ми бачимо своїми очима. Господь зробив це чудо через нашу слабкість, щоб утвердити нашу віру і щоб ми зрозуміли, що головне в цій події не фізичне зцілення, а духовне, дароване нам через прощення гріхів. Це прощення наших гріхів ми не можемо побачити, так як бачимо чуда оздоровлень. Це не те, докази чого ви можете надати відразу, лиш з часом, завдяки дії ласки Божої, можемо досвідчувати переміну, якщо вона взагалі відбудеться… Тому Господь сказав: «Що легше сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“ або „Візьми ложе своє та ходи?“» Він намагався довести нам: „Я можу і те, і інше“. Так, Я можу сказати „прощаються твої гріхи“, і це неочевидно, але Я також можу підняти паралізовану людину і це — очевидний факт.
Через дар прощення гріхів ми вступаємо у Воскресіння Ісуса Христа, який переміг саму смерть. Тому християни не повинні відчувати себе переможеними будь-чим у своєму житті. Бо воскресіння, яке в мить прощення настало, і є тим правдивим життям, яке Христос дарує вповні. Це не те, щоб мати якісь свої погляди на світ і свої думки, а те, щоб ми християни цілковито довіряли Йому все, що відбувається в нашому житті. Той, хто справді вірить у воскресіння, застосовує його з усіма його наслідками до себе та обставин свого життя.
Якщо Ісус Христос може оздоровляти паралізовану людину, що безсумнівно, то усе інше, що Він каже, має бути правдою. Не тільки те, що Він воскресить мертвих наприкінці віку, а що зараз Він робить нас живими. Царство Боже всередині вас зараз, в цю мить. Це сенс того, щоб людина була зцілена від своїх гріхів, від свого духовного паралічу, від своїх тілесних недуг і стресів, та світських захоплень. Ми повинні старатися стати подібними до Ісуса, щоб пізнавати і наслідувати Його, відкриваючи у Ньому Божу Любов до себе самих.
Ось чому ми повинні чувати, тому що ми, покірні волі небесного Отця, як Він, покликані до співпраці з Христом на спасіння багатьох… Так ширимо любов в цей світ, вдивляючись у Нього. Ісус Христос хоче, щоб ми були зцілені від всякого паралічу, від кожної сліпоти, від найменшої плями гріха в наших душах, щоб ми могли дивитися на Нього лицем до лиця не в соромі, а в невимовній радості. Ось як Він хоче, щоб ми знали Його. І єдиний спосіб так пізнати Його — старатись ставати подібними до Нього. Ось чому ми працюємо — заради чесноти.
Нехай Господь дасть нам сили трудитися і до кінця цього Великого посту старанно боротися, щоб коли ми прийдемо до Пасхи, Господь торкнувся нас у такий особливий, невимовний спосіб, який ми навіть не можемо уявити і збагнути, і зміцнив нас в радості Воскресіння і Життя Вічного. Хай буде так! І нехай Бог нам допомагає. Амінь.
