Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Мирослава Вонса в Одинадцяту неділю після Зіслання Святого Духа
3 серпня 2024
Дуже часто у нашому житті ми не віримо, що Бог, у своєму безмежному милосерді, насправді нам пробачає наші гріхи у Тайні Сповіді. Дуже часто думаємо, що якщо мені важко пробачити, то тим більше Бог не так легко пробачає. Однак ми дуже помиляємось, коли так думаємо чи відчуваємо. Євангеліє від Матея нам чітко каже: «І змилосердився над ним і пробачив йому».
«І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той».
У сьогоднішньому недільному Євангелії читаємо надзвичайно цікаву притчу. Притчу про Царство небесне, яке схоже на царя, який хотів звести рахунки з слугами своїми. Що ж ми знаємо про цього царя? Євангеліє не подає ні вік, ні ім’я, ні місце. Однак ми читаємо про три речі, якими володів цей цар.
1. Цар є неймовірно багатим. Його багатству можуть позаздрити інші царі. Звідки ми знаємо про це? Бо не кожен міг позичити 10 000 талантів, що на той час дорівнювало 60 млн денаріїв. Навіть не так позичити, як подарувати іншій особі. Ось погляньмо на наше життя. Кожен з нас має якусь суму коштів, які може дозволити собі подарувати іншій людині і від цього наш стиль життя, наші можливості щось купити собі не зміняться. Так само і цар — він подарував борг своєму слузі навіть не задумуючись про суму боргу. Ця сума талантів була великою для слуги, але зовсім не такою для Царя.
2. Цар є справедливим. Для нього не мав значення статус цього слуги. Чи він мав таку чи іншу посаду. За законом того часу кожен, хто брав позику мусив її повернути. Якщо ж така людина не повертала позику її чекало покарання.
3. Цар є Милосердним. Напевно, коли Ісус розповідав цю історію тодішнім слухачам вони не могли повірити, що хтось при здоровому глузді може пробачити і подарувати такий великий борг. Дуже часто і у нашому житті ми не віримо, що Бог, у своєму безмежному милосерді, насправді нам пробачає наші гріхи у Тайні Сповіді. Дуже часто думаємо, що якщо мені важко пробачити, то тим більше Бог не так легко пробачає. Однак ми дуже помиляємось, коли так думаємо чи відчуваємо. Євангеліє від Матея нам чітко каже: «І змилосердився над ним і пробачив йому».
Що ж ми знаємо про слугу? Євангеліє також не подає ні віку, ні статусу. Ми читаємо, що він був одружений, мав дітей. Однак ми нам достеменно відомо про три речі, якими володів цей слуга.
1. Слуга був самовпевненим та гордим. Дивує уже з перших рядків, коли читаєш це Євангеліє, що слуга позичив таку велику суму грошей? Розуміючи наперед, що його майно, яким він володіє, його статки, не дадуть можливості його віддати. На що надіявся цей слуга, коли позичав таку велику суму грошей? Навіть коли цар каже продати усе, що він мав, і віддати борг, то сума тих коштів напевно не склала і 1000 частки того боргу. Однак слуга падає до ніг царя і просить: «Потерпи мені, пане, все тобі верну». Як слуга може далі бути настільки гордим, настільки сліпим? Він далі обіцяє, що поверне борг царю. Хоча це нереально. Слуга гордий не просить прощення. Він не просить зменшення боргу. Він далі обманює і обіцяє. А що ж робить цар? Він усе це бачить, чує та виявляє нечувану щедрість. Цар прощає цьому слузі борг у 60 млн денаріїв.
2. Слуга мав черстве серце. Як тільки він вийшов, побачив свого співслугу, який був йому винний 100 денаріїв. Схопив його, почав душити і казати: «Верни, що винен». Співслуга впав, почав благати і обіцяти, що поверне цей борг. Але слуга не змилосердився і кинув його у темницю. Подивімось на поведінку царя і цього слуги. З одного боку ми бачимо царя, який має велику владу і багатство. Царя, який не вірить гордому слузі, який обманює, що поверне борг, хоч це нереально. Але, незважаючи на це, цар дарує своє милосердя. З іншого боку слуга, який є банкротом, який дивом врятувався. Душить свого співбрата і вимагає повернути 100 денаріїв. І коли його співбрат каже «потерпи, я віддам», то слуга йому не вірить і кидає у темницю. Слуга не має серця, яке б було наповнене милосердям, чуйністю, розумінням та вдячністю. Слуга не осмислив, яке благо отримав від царя. Він не повірив у своєму серці, у своєму розумі, що йому було стільки прощено. І тому не вірить іншим. Хоча борг його співбрата це лиш 100 днів праці, або у 600 000 раз менший ніж те, що у великій щедрості своїй подарував йому Цар.
3. Слуга невірний і невдячний. Погляньмо. Слуга не подякував цареві. Ми не читаємо, що він від радості кинувся до ніг царя, плакав та граючи на арфі та бубнах, піснею та танцями прославляв щедрість свого пана. Ми не читаємо, що слуга залишився у домі пана свого, щоб йому послужити. Євангеліє чітко подає, що слуга пішов, вийшов із дому пана. Немов забув, що йому було даровано. Немов забув, що його було врятовано від смерти. Як часто ми перебуваємо у домі Отця нашого — у храмі. Як часто відчуваємо спокій у стінах цього храму. Гарно співає хор. Ми молимось. Щось священик скаже добре на проповіді. А потім ми виходимо і йдемо. І дуже часто, як цей слуга, ми зразу ж забуваємо про щедрі дари, які ми отримали через Тайну Сповіді, Пресвяту Євхаристію, через спільну молитву на Святій Літургії. Нам немов пелена на очі деколи находить. Ми навіть боїмося зробити знак хреста біля церкви. Визнати, що ми християни перед друзями. Чому так?
Наостанок, не біймося приходити до Господа і просити вибачення. Не біймось вибачати один одному. Святий Кирило Єрусалимський у своїх повчаннях казав, що велика кількість твоїх гріхів не перевищує величі Божого милосердя (пор. Повчання 2). Милосердя, яке виходить від безмежної Божої любові до нас. Амінь.
