Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Мирослава Вонса у Шістнадцяту неділю після Зіслання Святого Духа
16 вересня 2023
Щоб щось здобути треба постійно працювати над собою. У духовному житті потрібне постійне тренування — часто сповідатись, достойно приступати до Святого Причастя, щиро молитися Святу Літургію у неділі та свята, постити й робити милостиню.
Євангеліє, яке ми сьогодні читаємо досить важке для сприйняття сучасній людині. Що одразу ми собі уявляємо, коли чуємо: «Візьми свій хрест»? Певно, біль, страждання, довгий шлях, плач, сум. А далі читаємо: «Відречись самого себе», — що ми тоді думаємо? Рабство, покірність, втрату власної ідентичності. Коли лиш так думати, то опускаються руки й ми мимоволі кажемо: «Ой, ця дорога не для мене».
Однак, щоб зрозуміти це Євангеліє, звернімо свій погляд на послання апостола Павла до Галатів, де читаємо: «… для закону вмер, щоб для Бога жити: я з Христом розп’ятий. Живу вже не я, а живе у мені Христос…» Сильні слова, які допоможуть нам збагнути Євангеліє. Отож, каже апостол Павло: «… щоб для Бога жити». Що означає для Бога жити?
Євангеліє від Марка подає одразу нам відповідь — взяти свій хрест, тобто усе наше життя і йти слідом за Христом. І не просто піти, а йти слідом, тобто крок в крок. Повторювати те саме, що робить Ісус Христос. Задумаймось, Господь не каже нам візьміть хрести, своє життя і прийдіть до мене, я тут вас почекаю, або наздоганяйте Мене. Ні! Він каже: «Йдіть слідом за Мною. Я несу хрест і йду попереду, а ви йдіть за мною і робіть так само».
Також читаємо: «Хай зречеться себе самого». І знову ж таки відповідь знаходимо в апостола Павла, який каже, що «зректись» означає, що у моєму житті найважливіше місце займає Господь: «Живу вже не я, а живе у мені Христос». Зректись самого себе означає повірити у Господа Бога нашого Ісуса Христа, який прийшов світ спасти заради нас. Ми усі разом молимось під час Святої Літургії «Символ Віри», говорячи, що віримо, що Ісус Христос умер на хресті, воскрес на третій день та вознісся на небо. Це вірити словам, які Він промовляє до кожного з нас: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, — і Я облегшу вас! Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий» (Мт. 11, 28–30).
Три речі, які нам допоможуть йти за Христом. Перше — це самодисципліна. Чи зможе команда з футті виграти сезон, якщо буде тренуватись чотири рази у році? Чи зможе боксер стати чемпіоном, якщо він буде тренуватись раз у рік? Чи ми можемо бути здорові, якщо лиш раз у році будемо харчуватись здоровою їжею? Ні, щоб щось отримати треба дотримуватись режиму, тобто бути дисциплінованими. Робити це кожен день, щоб досягнути успіху. І тоді спитаймо себе: чи може людина сповідатись лише чотири рази у рік, щоб бути духовно сильною, щоб йти за Ісусом Христом? Думаю, що ні. Щоб щось здобути треба постійно працювати над собою. У духовному житті потрібне постійне тренування — часто сповідатись, достойно приступати до Святого Причастя, щиро молитися Святу Літургію у неділі та свята, постити і робити милостиню. Це ті чинники, які допоможуть нам нести наш хрест і йти за Господом.
Пригадую одну історію. Одного разу до батька прийшов його син і каже: «На мою думку, дітям треба давати можливість свобідно думати, не ставити межі, нехай роблять як хочуть, а як вони підростуть, тоді навчаться самі приймати правильні рішення. Вважаю, що це єдиний правильний спосіб, щоб вони виросли й розкрили свої можливості». На що батько каже до нього: «Ходи покажу тобі, який у мене чудовий сад». Коли вони прийшли, його син здивовано вигукнув: «Та тут же самі бур’яни». На що батько йому відповів: «Тут у мене завжди було багато гарних квітів, але цього року я вирішив залишити сад без втручання, дати йому свободу, хай росте як хоче і розкриє потім свої можливості…» Син усміхнувся і відповів: «Дякую тату, що ставив мені межі».
Друга річ — це бути правдомовним, говорити правду собі та іншим. Ми часто говоримо напівправду. До прикладу: «Чому у неділю не пішов до церкви подякувати Господеві?» — «Бо був важкий робочий тиждень. Хотів поспати». Однак, у той же день знаходжу час, щоб побути з друзями. Або, я не прийшов до храму на свято Різдва Пресвятої Богородиці та не привітав мою Небесну Неньку з днем народження, бо мав багато справ і не мав часу. Однак, якби була спортивна гра чи опера в Оперному театрі, чи виступ відомого співака, то, впевнений, час би знайшов.
Ми часто говоримо Господеві неправду. Ми приходимо до Нього, молимось і кажемо: «Прости нам провини наші як і ми прощаємо винуватцям нашим». Але у ту ж мить ми не прощаємо іншим людям, тримаємо на них злість. Часто кажемо: «Господи допоможи мені і я обіцяю прийду до Тебе, буду молитись, піду до сповіді». Однак як тільки справа вирішена — ми відходимо. Якщо ми вибрали йти за Христом, то важливо жити у правді. Бо життя у правді означає жити з Богом. Бо сам Ісус Христос каже: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене» (Ів. 14, 6).
Нагадалось: старенький священник бачить, як сидять декілька дітей навколо милого цуцика. Він підходить і питає: «Що ви тут робите?» Діти відповідають: «Та ось вигадуємо брехню і той хто переможе отримає песика». Священник обурено каже: «Та що то за гра така! У вашому віці я навіть подумати не міг комусь збрехати». Тоді один хлопчик каже іншому: «Віддаймо йому песика. Він виграв!»
Третє — це вибрати добрий приклад для наслідування. Господь каже: «Йдіть за Мною». Він є лідером. Він завжди йде попереду нас. Він той, Хто своїм життям, своїм словом показує нам як треба поводитися. Христос був покірним. Христос любив ближнього свого. Христос не боявся говорити правду — а саме гріх називав гріхом. Він не лицемірив — не казав одне, а інше робив. Господь Бог є тим добрим прикладом для наслідування. А через це ми також маємо бути для інших прикладом доброти, сильної віри та любові.
Наостанок, одного разу священник зустрів свого товариша, який виготовляв мило. Вони почали говорити про Бога та віру. А товариш каже: «Я не розумію, для чого потрібна твоя віра, твоя Церква. У світі все одно панує безлад, війна, жорстокість, несправедливість. Церква уже існує понад тисячу років. Ти уже довгий час є священником, молишся, говориш проповіді, навчаєш, але все одно нічого не змінюється. То навіщо усе це?» Священник нічого не відповів. І ось на дорозі вони побачили декількох людей, які були брудними. Священник тоді каже: «Ось поглянь на цих людей — ти виготовляєш мило і рекламуєш, що твоє мило допомагає бути чистим. Але ці люди є брудні. То навіщо мило? Навіщо ти працюєш, стараєшся? Я починаю сумніватись, що твоя праця є корисна». На що його товариш з обуренням відповів: «Отче, звісно що немає ніякої користі з мила, якщо його не купити й не користуватися». «Саме так, — відповів отець, — подібно є і з нашою вірою. Вона не має ніякої сили й сенсу, якщо її не використовувати кожного дня на практиці».
Бажаю усім нам не боятись взяти свій хрест та йти за Христом. Нехай Матір Божа Неустанної Помочі ніколи не покидає нас і завжди буде поряд у веселих та сумних хвилинах нашого життя. Амінь.
