Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Мирослава Вонса у четверту неділю Великого посту
29 березня 2025
У Євангелії згадується, що син «духа німого має». Що означає бути німим? Це мовчати. Не мати можливості сказати, пояснити, мати замкнені уста. Інколи так буває, що ми свідомо замикаємо свої уста. Дозволяємо духу німоти нами керувати. Чому? Бо не говоримо правди. Правди, що зло має бути покаране. Правди, що ми не можемо сповідатись раз у рік, а приступати до Святого Причастя кожної неділі. Правди, що традиція не важливіша ніж наша віра.
Слава Ісусу Христу
Скільки разів у нашому житті ми хотіли усе кинути, зупинитись, відступити? Скільки разів ми дорогою хотіли розвернутись і піти назад? Скільки разів у нашому житті нам опускались руки від безсилля? У такі моменти Бог посилав нам когось, і ми часто чули такі слова: «Я у тебе вірю», «Ти зможеш», «Ти сильний і ти це здолаєш», «Знайди у собі сили повірити, йди далі».
Сьогодні Євангеліє показує нам, як батько теж втратив усяку надію і віру. А Бог через своє велике милосердя та гарячу любов запалює знову серце цього батька, даруючи йому віру та радість.
«Якщо можеш поможи нам…»
Чоловік не впевнений, що Ісус Христос зможе допомогти. Тому так і запитує, вживаючи слово «може», не вірячи що цей Учитель-Ісус зможе врятувати сина. Перед тим цей чоловік уже говорив з учнями Ісусами і ті йому не допомогли. Ще перед тим він напевно ходив усюди де чув про цілителів та знахарів, щоб врятувати свого сина. Врятувати, будь якою ціною, бо батько дуже сильно любив сина.
Ісус же у відповідь запитує — Якщо можеш? У цьому запитанні Ісуса до чоловіка присутнє здивування, батьківська настанова та сильна любов. Ми можемо лише уявити, що у цей час відчув батького того сина, коли Ісус глянув на нього. Але напевно у погляді Ісуса Христа чоловік побачив велику любов батька до своєї дитини. Ту ж любов, яку цей чоловік відчував до свого сина, заради якого був готовий до багатьох викликів. Відчувши цю любов, батько розплакався. Розплакався, бо зрозумів, що лише його сильна віра врятує дитину. Віра, де немає слова «може», «можливо» чи «мабуть». Віра, яка є конкретна, яка дає конкретний результат, віра, маленька як гірчичне зерно, яке здатне творити неймовірні речі.
«Вірю, поможи моєму невірству!»
Це велике прозріння, яке отримав чоловік від Господа. Господа, який побачив серце чоловіка. Господа який, як Добрий Учитель повірив у здібності свого учня і поділився з ним своїми знаннями. І цей чоловік усвідомив, що віра це дар Господа. Дар, який дарується, але який кожен має обов’язок розвивати, плекати і цінувати. Усвідомив, що його серце недостатньо було запалене справжньою вірою та любов’ю до Господа.
Що важливо нам пам’ятати з цього уривку Євангелія.
1. Кожен з нас сам приймає рішення, які ведуть або до нашого спасіння або до нашої погибелі. Шлях віри — це постійні тренування немовби у спортивному залі. Шлях, який потребує тренера, який завжди буде вірити більше у тебе ніж ти. Вірити і запалювати тебе цією вірою. Ісус Христос завжди з нами, як говорить пророк Ісая: «Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!» (Іс. 26, 4).
2. Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає (українське народне прислів’я). У Євангелії згадується, що син «духа німого має». Що означає бути німим? Це мовчати. Не мати можливості сказати, пояснити, мати замкнені уста. Інколи так буває, що ми свідомо замикаємо свої уста. Дозволяємо духу німоти нами керувати. Чому? Бо не говоримо правди. Правди, що зло має бути покаране. Правди, що ми не можемо сповідатись раз у рік, а приступати до Святого Причастя кожної неділі. Правди, що традиція не важливіша ніж наша віра. Правди, що з нами Бог, навіть тоді, коли увесь світ проти нас.
3. Боротися зі злом треба, але не з голими руками. Учні були впевненні, що можуть оздоровити хлопця, але не вийшло. Не тому, що вони не добрі були, або що вони не старались. Ні, їм бракувало засобів. Щоб перемогти зло потрібні правильні ресурси. І Господь їм відверто говорить — щоб перемогти зло вам треба два засоби — молитва та піст. Використовуйте їх і ви переможете. Але проблема у тому, що деколи ми вважаємо, те що сказав Господь діяло колись. А зараз інші часи. Інші люди. Однак, що 2000 років тому, що зараз зло є тим самим злом. І універсальна порада Господа діє сьогодні і буде діяти завжди. Лиш треба більше віри, більше самодисципліни і щирої молитви.
Насамкінець, св. Франциск Асизький казав: «Проповідуйте Євангеліє завжди, а якщо треба і словами». Час, який би він не був, потребує добрих проповідників Божого Слова. А, отже, кожного з нас, які називають себе християнами. Нехай наші діла у дусі правди та любові говорять сильніше і голосніше ніж наші слова. І це можливо допоки ми віримо у слова Ісуса Христа, який сказав: «Усе можливе тому, хто вірує» (Мк. 9, 23).
