Проповідь о. Ігоря Головка у Восьму неділю після Зіслання Святого Духа
2 серпня 2025
«Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Флп. 4, 6–7).

Довіряємо Богові
Христос навчає довіряти тоді, коли Він пропонує зробити щось нове. Цю історію про те, як було нагодовано тисячі людей, ми вже неодноразово чули і слухали проповіді, що тлумачать нам:
- Теологічну частину: є один Бог, що все створив і всім управляє.
- Духовну частину: Ісус молиться за людей.
- Моральну частину: про любов Спасителя до людей.
Звичайно, у разі потреби ми думаємо по-людськи: якби ми мали достатньо їжі, то нагодували б усіх. Якби мали гроші, то і це зробили б, чи відремонтували, чи сплатили наш банківський борг тощо. Але давайте застановімося: якою є моя довіра до Бога?
У першому читанні Літургії ми чули про роз’єднання між християнами чи між Церквами. Бо всяке роз’єднання відбувається через брак довіри до Бога. Коли ми довіряємо Божій пропозиції, то отримуємо сторицею. «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Флп. 4, 6–7).
Він (Спаситель) прийшов, «щоб мали життя у достатку» (Ів. 10, 10). Отже, благодать надається з надлишком. Ми приносимо свій брак, обмеженість, недосконалість, потребу, щоб Господь перемінив чи доповнив. У Господній молитві ми просимо про достаток тепер, а не лише назавтра: «Хліб наш щоденний дай нам сьогодні». Розуміємо, що це не лише про хліб для тіла, але й про хліб життя — їжу духовну. Тому наше життя має бути добрим сьогодні і тепер. Ми запрошені служити всім, хто є у потребі хліба щоденного — фізичного і духовного — сьогодні і тепер.
«Усе, що даєш, віднайдеш колись, віднайдеш тоді, коли тобі самому найбільше буде потрібно,» — Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький.