Проповідь о. Ігоря Головка у М’ясопусну неділю
3 лютого 2024
Живімо свято, будьмо щирі з собою і з Богом, щоб ця розповідь про Страшний cуд не викликала у нас і краплі страху чи тривоги, але була лише запевненням про Божу справедливість та Його повагу до нашого життєвого вибору.
У М’ясопусну неділю читаємо і слухаємо Євангельську розповідь про Страшний суд, про останні дні, коли Господь наш Ісус Христос прийде вдруге до всіх народів землі. На перший погляд нам може здатися, що у цю неділю Свята Церква нам дає якесь гостре або й страшне попередження. У когось це може викликати страх Страшного cуду. Але нам, добрим християнам, не потрібно його боятися. Христос, як Господь Бог, як і кожного разу, заспокоює нас, щоб ми не тривожились і не боялись: «Хай не тривожиться серце ваше!» (Ів. 14, 1).
Пригадаймо шкільні роки, коли ми також отримували інструкції, якими нас попереджали про небезпеку у разі якогось порушення чи не виконання якогось завдання. Коли ми все виконували бездоганно — страху не було. Або коли ми виконали бездоганно задану домашню роботу, то у класі перед учителем також ми не мали жодного страху. Здебільшого страх є там, де ми щось не зробили чи не доробили, або зробили не так. Сьогодні все більше людей у світі сідають за кермо автомобіля та використовують цей транспорт як необхідність. У правилах дорожнього руху також є попередження про небезпеки у разі порушення правил. Але чомусь присутність поліції на дорозі викликає у багатьох хвилювання. Якщо ми їдемо автомобілем, то ми не маємо переживати чи поліція спостерігає за нами чи ні, якщо ми їдемо за правилами. Нам часто доводиться пізнавати у таких моментах свою щирість та чесність супроти дотримання правил на дорозі. Але коли ми нічого не порушили, то й не будемо мати відчуття вини чи страху, навіть коли хтось про це запитає.
Колись один чоловік дав мені таку пораду: «Живи так, щоб ти ніколи не оглядався з острахом і не боявся будь якої перевірки». Живімо свято, будьмо щирі з собою і з Богом, щоб ця розповідь про Страшний cуд не викликала у нас і краплі страху чи тривоги, але була лише запевненням про Божу справедливість та Його повагу до нашого життєвого вибору. «Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя» (Ів. 5, 24).