Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Андрія Микитюка у Шосту неділю після Зіслання Святого Духа
29 червня 2024
Якщо наша віра стане глибоким стосунком з Богом, без якого ми не можемо жити, тоді ми можемо цю віру показати іншим. І я впевнений, що така віра приведе інших людей, покаже дорогу, бо вони теж захочуть спробувати, що Господь є благий.
Слава Ісусу Христу!
Улюблені!
У сьогоднішню неділю ми чули Євангеліє про зцілення розслабленого. Євангелист Матей розповідає, що до Христа принесли розслабленого, а Він, побачивши віру тих друзів, які його принесли, каже: «Бадьорися, сину, твої гріхи відпускаються». І чутно було нарікання на Христа. Але Христос каже: «Що легше сказати? Але, щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу відпускати гріхи, — каже розслабленому, — встань і ходи». Той встав і пішов.
Знаєте, це таке коротке Євангеліє, лише дев’ять стихів, але дає нам багато для роздумів. Перш за все про гріх. На жаль, часто ми думаємо, що гріх — це щось наше особисте. Що те, що я роблю, стосується тільки мене. Але це неправда. Гріх нищить усе. Гріх нищить нас, нищить наші стосунки з Богом, також нищить наші стосунки з іншими людьми. Кажуть, що за гріхи ми терпимо. І це неправда. Тому що Бог не карає нас. Але ми маємо наслідки наших гріхів. І дуже часто ми відчуваємо в своєму житті наслідки гріхів інших людей. Тому коли Христос говорить, що Він відпускає гріхи, це означає, що Він звільняє нас від влади цього злого. Щоб ми могли жити тим життям, до якого Він нас покликав, до якого Він нас створив. Тому важливо усвідомлювати свої вчинки. Тому важливо приходити до сповіді і просити прощення. Щоб не бути розслабленим. Не бути викривленим від того життя, до якого створив нас Господь.
Інший важливий момент, на який я хочу звернути нашу увагу, це віра друзів. Як на мене, це Євангеліє дає відповідь на запитання, які ми часто ставимо в нашому житті. Чому так мало людей зараз приходить до церкви? Чому мало людей вірять в Бога? Я думаю, що це через нашу малу віру. Тому що, якби ми мали віру, як ті друзі, люди, які дивляться на нас, вони би хотіли прийти до Христа.
Ті друзі принесли розслабленого на ношах, бо вони вірили, що Христос є той, який може допомогти. Ми, можливо, не маємо нагоди і не можемо нікого фізично принести до церкви, чи загнати до церкви, чи на молитву. Але ми можемо своїм життям показати, який є наш Господь. Ми можемо своїм життям показати, що без Бога нічого іншого не може бути. Що Він є той, який нас зцілює, Він є той, який нас визволяє, Він є той, який дає нам життя.
Якщо наша віра стане глибоким стосунком з Богом, без якого ми не можемо жити, тоді ми можемо цю віру показати іншим. І я впевнений, що така віра приведе інших людей, покаже дорогу, бо вони теж захочуть спробувати, що Господь є благий. Не дарма псаломопівець каже: «Спробуйте і подивіться, який добрий Господь». Ми не дізнаємося його доброти, поки ми не будемо з ним. Ми будемо відкидати її. Ми будемо шукати різні оправдання, пояснення, чому щось відбувається в нашому житті, чому є так, а не інакше. Але ми не побачимо Бога, який хоче бути поруч, щоб ми жили повноцінним життям.
Тому у сьогоднішню неділю хочу побажати усім нам, щоб наша віра була міцна, щоб ми вміли бачити Христа, який є джерелом нашого життя, приходити до того джерела і черпати. Але найголовніше, щоб ми вміли свідчити свою віру своїм життям, своїми вчинками, своїми словами, щоб інші, дивлячись на нас, могли побачити, який добрий Господь, і теж прийти до Нього.
