Проповідь о. Андрія Микитюка у п’яту неділю після Зіслання Святого Духа

Слава Ісусу Христу! Улюблені, цієї неділі ми чуємо Євангеліє, де євангелист Матей оповідає нам про зустріч Христа з різними людьми. Про зустріч з біснуватими чоловіками, з пастухами, а також з мешканцями того Гадаринського краю, куди Христос прийшов. Бачимо, що коли Христос приходить у цей край і двоє чоловіків приходять Йому назустріч, ті чоловіки є біснуваті. Біси, які в них, починають кричати, кажучи: «Що нам і тобі, Ісусе, Сину Давидів». Показуючи цим, що диявол не має нічого спільного з Богом. Показуючи цим, що коли Бог приходить на ту територію, де, можемо сказати, диявол панує, він починає тривожитися і не знає, що робити далі.

А далі сталося те, що було очікуваним. Христос звелів їм вийти і більше не мучити тих людей. Ті біси, вийшовши в стадо свиней, кинулися з кручі, і все стадо кинулося в море. Бачимо, тоді пастухи налякалися. Вони не знали, що сталося, вони не знали, що їм буде за те, що вони втратили доручене їм майно. І коли прийшли мешканці, вони попросили Христа піти від них.

Знаєте, коли дивимося на своє життя, знаємо, що Бог теж іде нам назустріч. Він зустрічає нас, зустрічає кожної хвилини. І з прикладу тих трьох груп людей ми можемо для себе взяти приклад і подумати, що робимо ми. Чи ми кажемо Богові: «Відійди звідси».

Ми маємо свій спокій життя, ми маємо свій ритм, зі своїми клопотами, зі своїми труднощами, зі всім іншим. І ми не хочемо його змінювати. Нам так добре. А коли Бог приходить, це змінюється, бо злому не має тоді там місця. І ми часто кажемо: «Боже, постій збоку». Тому для нас часто Бог стає Богом неділі чи Богом лише Пасхи. Бо весь інший час ми хочемо жити так, як хочемо ми. З тим розкладом життя, до якого звикли ми, і з тими труднощами, які, можливо, нам десь допікають, але які ми не хочемо змінювати.

Чи ми поводимося, як пастухи, які просто лякаються і втікають? Коли Бог приходить і щось змінює в нашому житті, ми втікаємо. Ми не знаємо, що робити далі. Ми не знаємо, як рухатися по тому житті. Або ми діємо, як ті чоловіки, які, отримавши зцілення, побачили Бога і пішли за Ним.

Цей уривок з Євангелія від Матея показує нам важливу річ. Бог приходить у наше життя. Коли Він туди входить, у ньому немає місця злому. Коли дивимося на цей світ і бачимо всю несправедливість, бачимо війни, бачимо голод, бачимо страждання, то часто запитуємо, чому так є. Відповідь є проста. Тому що ми, люди, живемо без Бога. Тому що ми не ставимо Його на перше місце у своєму житті. Тому що ми виганяємо Його зі свого життя. Бо якби ми Його прийняли і жили з Ним, то світ би змінився.

Тому, коли ми хочемо змінити цей світ і зробити його кращим, то єдина дорога — впустити Бога у своє життя і дозволити Йому там діяти. Бо де є Він, там немає місця злому. Так само, як темрява не існує там, де є світло, так само зло не може діяти там, де діє добро.

Тому бажаю нам, щоб ми впускали Бога у своє життя, щоб ми не боялися того, як Він діє, щоб ми Йому довіряли, йшли з Ним і давали Йому можливість через нас робити цей світ кращим.

Слава Ісусу Христу!

Дивіться також

23 грудня Проповідь о. Андрія Микитюка у Неділю перед Різдвом 18 листопада Проповідь о. Андрія Микитюка у Двадцять П’яту неділю після Зіслання Святого Духа 22 жовтня Святкування 60-ліття Катедрального храму у Мельбурні