Проповідь о. Андрія Микитюка у Неділю Всіх святих

Слава Ісусу Христу!

Улюблені!

Цієї неділі ми святкуємо пам’ять всіх святих. Святкуємо пам’ять тих людей, які своїм життям показали важливу річ для кожного з нас. Що життя з Богом, воно є можливе, воно є потрібне, і це є найкраще. Ми святкуємо пам’ять тих людей, про яких ми знаємо, чи десь читали, і тих, яких не знаємо. Всіх тих, які засвідчили своїм життям.

У Старому Завіті ми неодноразово читаємо, як Бог звертається до вибраного народу і каже: «Будьте святі, бо Я святий». Але цими словами він звертається не лише до ізраїльтян, він звертається до кожного з нас. Каже: «Будьте святими, будь святим, бо Я святий». А що означає бути святим? Чи це означає приходити кожного дня до церкви, зранку до вечора молитися? Чи це означає сповнювати ті всі традиції, приписи, які сформувалися в нашому народі, в нашій церкві? Чи, можливо, це щось інше?

Думаю, бути святим — це насамперед бути іншим, бути таким, як Бог. Бог є святий, Бог є любов, Бог є доброта, а ми є Його образ і Його подоба. Тож ми маємо прагнути показати цей образ і подобу у цьому світі. Як дзеркало віддзеркалює наше зображення, так ми маємо віддзеркалювати в цьому світі Божу любов, Божу доброту і Божу святість. Тоді, напевно, ми стаємо святими. Бути святим — це бути близько до Бога, бо Він є джерелом святости і тільки від нього ми можемо щось почерпнути. Бути святим — це мати глибокі стосунки з Богом, це удосконалювати, розвивати свою віру кожного дня. Бути святим — це свідчити про нього іншим.

Як ми чули в сьогоднішньому Євангелії, Христос каже, що хто зречеться мене перед цим родом, то я зречусь перед моїм Отцем Небесним. Бути святим — це поставити Бога на перше місце. А це є важко в нашому житті. А Христос каже, що хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний. Важкі слова, але вони — справедливі. Бо якщо ми ставимо когось іншого чи щось інше на місце Бога, то ця особа чи ця річ стає нашим Богом. Якщо хтось або щось є важливішим для нас, ніж Бог, то ми не можемо стати святими. Бо цінуємо когось або щось більше, ніж нашого Небесного Отця.

Бути святими — це падати в спокуси, часом грішити, але завжди вставати, перепрошувати і рухатися далі. Наша святість не є перманентною, яку ми здобудемо і більше не втрачаємо. Тут на землі ми маємо розвиватися, ставати ближче до Бога кожної хвилини. Навіть через помилки, через падіння, але ставати і йти далі. Бути святими — це свідчити правду життя, показувати своїм життям, де є Бог. Не який я добрий, але де є Бог.

Тож, у цю неділю вітаю усіх нас з нашими іменинами. Бо яке б ми ім’я не носили, але десь такий святий є. А якщо немає, то є добра нагода стати тим святим, щоби бути покровителем для інших. Вітаю усіх і нехай Господь, який є джерелом усього для нашого життя, дає нам сили, мудрости і відваги бути іншими у цьому світі. Не такими, як цей світ, але такими, як Бог. Свідчити правду, добро, бути життєрадісними. Святі не сумні. Бути трошки вар’юватими, бо святі не можуть бути ідеальними, але бути з Богом і в Бозі. І тоді все буде добре.

Дивіться також

25 листопада Освячення Сиро-Малабарського Катедрального храму в Мельбурні 24 листопада Вшанування жертв Голодомору у Мельбурні 23 листопада Проповідь о. Андрія Микитюка у Двадцять сьому неділю після Зіслання Святого Духа