Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Андрія Микитюка у неділю по Богоявленні
11 січня 2025
Якщо ми не хочемо блукати у темряві, якщо ми не хочемо скривдити себе, то давайте дозволимо Христові запалити це світло для нас. Щоб ми могли йти за ним. Щоб він міг освітлювати нам шлях до Небесного Царства.
Христос рождається!
Улюблені, ця неділя вже є неділею по Богоявленні. Для нас це означає, що Різдвяні Свята потрошки завершуються. Але Церква знову і знову наголошує для нас щось важливе. Бо всі свята, які ми святкуємо, це не лише наші народні традиції, які гарні, які багаті, які важливі, але насамперед це глибокий зміст. Це є сенс, це є значення, для чого ми це робимо. Тому в неділю по Богоявленні ми чуємо Євангеліє від Матея, де згадуються цитати з пророка Ісаї і говориться про те, як Христос розпочинає свою діяльність, свою місію.
Є важлива цитата, на яку хочу звернути нашу увагу: «Тим, що сиділи в країні й тіні смерти, — зійшло їм світло» (Мт. 4,16). Христос є нашим світлом. Мабуть, ми маємо досвід, як це бути в темряві. Це і важко, бо ми не бачимо. Ми можемо наштовхнутися на якісь об’єкти, ми можемо перечепитися, можемо впасти, можемо вдаритися, можемо скривдити себе. Тому, коли ми заходимо в темну кімнату, ми шукаємо цей вмикач, щоби ввімкнути світло, і щоби ми могли бачити, де ми є і що є довкола нас. Христос є нашим світлом. Він засіяв нам, він, можна сказати, ввімкнув це світло, він запалив його для нас, щоб ми ніколи не блукали у темряві. Щоб ми могли бачити, де ми перебуваємо. Щоб ми могли бачити, що є і хто є довкола нас. Саме у світлі Христа. Бо наш Господь, який створив цей світ, він показує нам правдиве значення, правдивий сенс того всього, що є біля нас.
Тому, якщо ми не хочемо блукати у темряві, якщо ми не хочемо скривдити себе, то давайте дозволимо Христові запалити це світло для нас. Щоб ми могли йти за ним. Щоб він міг освітлювати нам шлях до Небесного Царства. А як це зробити? На це відповідає закінчення сьогоднішнього Євангелія, де Христос каже: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Мт. 4, 17).
Для нас дуже важливо побачити покаяння не як момент засудження нас, бо ми є погані. Ні. Але побачити як момент, коли ми дивимося на своє життя і бачимо, що нам заважає ввімкнути це світло. Що нам заважає перебувати у світлі Христа? Що нам заважає йти за ним? Тобто покаяння — це зміна способу свого життя. Це залишення того, що є недобре, залишення того, що може нас скривдити, що може скривдити інших. Це перепрошення і слідування за Христом.
Тож, завершуючи цей цикл Різдвяних Свят: Різдва Христового, Обрізання, Богоявлення, пам’ятаймо чому це все відбулося. Бо Христос, наш Господь, який безмежною любов’ю прийшов у цей світ, взяв тіло, став одним з нас, відкрив себе, Бога Отця і Святого Духа у повноті, щоб ми бачили це світло і ніколи не блукали в темряві. Йшли за ним, змінили своє життя, лишили все зле позаду, побачивши його. Важливо є зрозуміти і побачити, бо лише тоді ми можемо перепросити і рухатися далі.
Cкористаймося цією нагодою. Стараймося змінювати своє життя кожної хвилини, щоб воно ставало кращим, бачити свої недоліки, хиби, гріхи, вміти їх визнати, бо лише тоді ми можемо їх змінити. Лише тоді ми можемо бачити світло, яке веде нас до радості, щастя і життя.
Христос рождається!
