Проповідь о. Андрія Микитюка у Неділю Блудного Сина

Улюблені,

В сьогоднішній Євангелії ми чули як Христос розповідає нам Притчу про блудного сина. Ця притча є однією з моїх улюблених. Вона нам дуже гарно показує наскільки Бог нас любить. І для нас важливо побачити, зрозуміти і усвідомити, що Бог є любов’ю, яка виходить нам на зустріч. Він є той, який видивляється де ми є, коли нас довго немає. Він є той, який шукає за нами, так як за старшим сином, коли ми десь відходимо. Він є любов’ю, яка хоче нас прийняти, обійняти і піднести до гідності бути його дітьми.

Але ця притча також нам дуже добре показує ставлення до грішника. Дуже часто в суспільстві ми чуємо, що ми маємо толерувати те і інше, ми маємо з повагою ставитися до вибору кожної людини, і ми кажемо: «Бо Бог так робив. Бо Ісус говорив з грішниками, приймав їх». Так, Бог приймає всіх і любить кожного, але хто кається і розуміє. Цей блудний син мусив усвідомити, що він втратив, щоб захотіти повернутися до Бога. І на його дорозі до Бога Бог вже вибіг йому на зустріч. Якщо б він далі залишився при тих свинях чи далі залишився в розкоші, Бог би лише видивлявся де він є, але не зміг би його зустріти, побачити. Тому людина має змінитися, людина має зробити цей крок. Бог є любов’ю і якщо ми хочемо бути охоплені цією любов’ю, то ми маємо показати це своїм життям. Маємо також іти назустріч цій любові.

Ця притча показує нам, що на жаль в нашому житті ми інколи також, поки не втратимо все, що Бог нам дає, не бачимо і не усвідомлюємо наскільки він є важливим для нашого життя. Так як блудний син, який втратив все, втратив ці дари, які йому дав тато, втратив гроші, втратив друзів, втратив розкоші і залишився без нічого. І лише тоді він побачив всі ті цінності, які йому дає батько.

Ця притча вчить нас, що Бог є любов’ю. Бог є тим, хто є поруч, хто хоче нам дати все, бо ми є його дітьми, але ми також маємо це побачити і захотіти бути з ним, маємо змінитися, відкинути все старе, відкинути те, що заважає нам бути поблизу нього і йти йому назустріч, щоб бути його дітьми. А коли прийдемо — не забуваймо, що він дає нам нагоду насолоджуватися нашим життям. Не будьмо такі як старший син, який будучи з татом не міг відчути його любові. Бо також і для нас у нашому житті це є притаманне. Ми ходимо до церкви, ми молимося, ми ніби є з Богом, але ми не почуваємося щасливими. Бог є любов’ю. Він хоче щоб ми були любленими, улюбленими, щоб ми були радісними і щасливими. Тому вчімося змінювати своє життя, щоб бути з ним, а також коли ми є з ним, то давайте навчимося бути радісними і щасливими, бо лише тоді ми можемо того Бога дати іншим.

Знаєте відповідь на питання: чому молоді люди чи старші, відходять і не йдуть до Бога і що з тим робити? Священник нічого з цим не може зробити, але ми можемо. Бо коли ми відчуємо радість перебування з Богом і можемо нею поділитися з іншими людьми, тоді інші люди, які шукають цієї радості і щастя, також можливо захочуть це відчути і прийдуть до Бога. Не до нас, не до священника, але до Христа.

Закликаю всіх нас, блудних синів, старших синів, змінювати своє життя на краще, бути з Богом, перебувати в його любові й тішитися тою радістю, яку він нам дає!

Дивіться також

5 березня Парафія в Мельбурні вітала владику Миколу кардинала Бичка 8 лютого Проповідь о. Андрія Микитюка у Неділю митаря і фарисея 11 січня Проповідь о. Андрія Микитюка у неділю по Богоявленні