Проповідь о. Андрія Микитюка у Двадцять сьому неділю після Зіслання Святого Духа

Слава Ісусу Христу!

Улюблені!

У сьогоднішню неділю ми чуємо Євангеліє, де євангелист оповідає про чудо, яке Христос зробив у синагозі в суботу. Цікаво для нас є те, що це чудо сталося не на прохання жінки. Христос не питав про її віру. Христос, бачачи її, бачачи її страждання протягом 18 років, просто оздоровлює її. Знаєте, слухаючи цю розповідь, напевно, треба зважити на декілька моментів. Насамперед — те, що Бог бачить нас такими, якими ми є. Він бачить, через що ми проходимо, як ми це проходимо, як нам важко.

І цікаво є, що хоч 18 років ця жінка була скручена, але в суботу вона була в синагозі. Знаєте, як часто в нашому житті ми маємо багато виправдань, чому ми не можемо в неділю прийти до церкви на спільну молитву. Ця жінка показує, що нічого не може бути перешкодою, щоб прийти до храму. Лише ми самі. Але коли ми є у храмі, ми тоді кладемо перед Богом те, що ми маємо. А Він, знаючи, що нам потрібно, дарує нам це.

Також ми, які ходимо до церкви кожної неділі, задумаймося над поведінкою начальника тієї синагоги, який наголошував, що субота є днем святим, який треба шанувати, у який не можна робити багато справ. Він наголошував на закон, забувши про милосердя. А ми, які ходимо до храму і виходимо з нього, чи пам’ятаємо ми про закон, чи пам’ятаємо про милосердя? Коли ми приходимо до храму на спільну молитву, Христос нас єднає, і ми єднаємося з ним і є його тілом. Але коли ми виходимо, чи несемо ми далі цю любов, милосердя, доброту у цей світ?

Цей світ неможливо змінити. Життя кожного з нас, і цей світ, є скрученим, скорченим, зі своїми недоліками, з війнами, з голодом. Ми не знаємо, коли це все закінчиться, але маємо вірити і довіряти Богові. Бо коли ми є з Ним, Він робить чудо для нас у відповідний час, у відповідному місці. Бо Він бачить нас такими, якими ми є. Він знає наші проблеми. Тож пам’ятаймо про третю заповідь Божу — святкувати святий день. Але пам’ятаймо, що, приходячи до храму, ми освячуємося, і Бог нас освячує. Тоді, виходячи з храму, ми несемо Його, Христа, у цей світ.

Ми отримали в Тайні Хрещення свічку. Священник казав нам: «Прийми оцю горюючу свічку і старайся у всьому житті своєму просвічуватися світлом віри і добрих діл.» Тож пам’ятаймо про це наше завдання і просвічуймося. Кожного разу, коли ця свічка гасне через різні обставини нашого життя, приходімо до храму, приходімо до Бога, щоб запалити цю свічку у нашому серці. Через Святі Таїнства Сповіді й Євхаристії запалюймо наше серце, або, краще сказати, давайте дамо змогу Богові запалювати нас, щоб ми вийшли й несли Його світло у цей світ. Бо Бог є милосердя і добро. Якщо ми хочемо бачити такий світ, маємо нести його іншим людям.

Фото: Mishka Góra

Дивіться також

25 листопада Освячення Сиро-Малабарського Катедрального храму в Мельбурні 24 листопада Вшанування жертв Голодомору у Мельбурні 29 жовтня Перша Сповідь та Урочисте Святе Причастя у Катедральному храмі