Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Андрія Микитюка у Четверту неділю після Пасхи
20 квітня 2024
Бажаю нам усім, щоб ми вміли брати відповідальність за своє життя. Щоб ми не шукали виправдань, чому ми не можемо бути з Богом, а шукали можливостей бути з ним і свідчити про це кожному, кого ми зустрінемо.
Христос Воскрес!
Улюблені у Христі!
У сьогоднішню неділю ми чуємо Євангеліє про розслабленого. Чуємо про чоловіка, який не міг рухатися, але хотів, який знайшов спосіб, як стати здоровим. Він приходив до цієї Сілоамської купелі і чекав, як і всі, коли ангел прийде і зрушить воду. Але в цей момент він ніколи не встигав увійти, а навіть і не міг. Як він сам говорить, що немає нікого, хто б допоміг йому зайти.
З одного боку у цьому Євангелії Бог звертається до нас, щоб ми вміли помічати людей, які потребують допомоги. Це дуже важливо. Бо часто ми відвертаємо свій погляд від тих людей і вони можуть чекати допомоги від нас декілька років. І не чогось надзвичайного, а інколи звичайної посмішки, доброго слова чи якоїсь підтримки.
Проте, хочу звернути вашу увагу на інший аспект. На те, який діалог відбувся між цим чоловіком і Христом. Коли Христос запитує у чоловіка: «Чому ти тут лежиш?», і він пояснює свою ситуацію, Христос каже: «Встань, візьми твоє ложе і ходи». Просто звучить, але, мабуть, у голові цього чоловіка відбувалося щось незрозуміле. Він не знав, хто такий Христос. Він не знав, що він робить. Він не міг зрозуміти, як це я не можу ходити, а тут мені кажуть: встань, візьми і ходи. Але він послухав і сталося чудо.
В нашому житті ми хочемо бути здоровими. Здоровими не лише тілесно, але й здоровими у всіх аспектах нашого життя. Ми хочемо бути щасливими чи мати радісне життя, хочемо жити безтурботно. І ми шукаємо це все в різний спосіб і в різних місцях. Хтось в задоволенні, хтось в соціальному становищі, хтось у грошах, хтось в матеріальних речах, хтось у славі. Кожен шукає ці речі у різних джерелах — у різних купелях. Але ми маємо навчитися побачити, що єдиним джерелом радості і щастя є наш Господь — Ісус Христос, який прийшов, умер на хресті і воскрес за кожного з нас, щоби ми мали життя вічне. Тому приходячи в наше життя і дивлячись, що з ним відбувається, він запитує: «Чого ти лежиш?», а ми шукаємо виправдання: бо ми зайняті, бо у нас робота, бо у нас сім’я, бо у нас багато обов’язків і ми не маємо часу прийти до Христа, ми не маємо часу жити. А він каже: «Встань, візьми твоє ложе і ходи. Встань, візьми своє життя і йди, і будь зі мною. Живи». Бог запрошує нас до життя, не до відмовок, не до виправдань, а запрошує нас до життя з ним і у ньому.
Наші гріхи — це наша хвороба, яка тримає нас внизу і не дає нам побачити Христа. Христос каже: «Встань, я зроблю тебе вільним». Але ми маємо почути. Маємо прийти і сказати «Перепрошую», встати і йти далі. І ходити, і жити, бо Бог кличе нас до того. Він прийшов, щоб дати нам життя. Чи ми вміємо його почути? Це запитання до кожного з нас.
Тож в сьогоднішню неділю бажаю нам усім, щоб ми вміли брати відповідальність за своє життя. Щоб ми не шукали виправдань, чому ми не можемо бути з Богом, а шукали можливостей бути з ним і свідчити про це кожному, кого ми зустрінемо. Цей чоловік не знав, хто сказав йому встати і йти, але коли дізнався, то прославляв Бога. Ми ж знаємо Бога, ми знаємо про нього, тож тепер маємо почути його, встати і йти.
