Проповідь диякона Віталія Легети у Третю неділю Великого Посту — Хрестопоклонну

«Просвіти, Хресте Господній, яснопромінними зблисками своєї благодаті, серця тих, що тебе почитають і богоприємною любов’ю приймають тебе, надіє світу. Тобою витерто сльози смутку і ми визволились із смертної пастки й осягнули безнастанну радість. Тому покажи величність своєї краси і дай нагороду за стриманість твоїм слугам, що вірно випрошують твого великого заступництва і щедрого милосердя»
(Стихира вечірні).

Дорогі брати і сестри!

Роздумуючи над сьогоднішнім святом можемо сказати, що одним із найбільш поширених християнських символів є Святий Хрест. Хрест має багато символічних значень: це символ щастя, любові Бога до нас, символ перемоги над злими силами, духовна зброя, джерело духовної сили, символ охорони і захисту. В історії християнства хрест відомий зокрема, як охорона від духовного і тілесного зла. Святий Хрест був також у великому почитанні в перших християн. Перші відомі згадки походять із II століття і це є ставрограма, тобто дві грецькі літери — τ (тау) і ρ (ро), що разом творять фігуру Святого Хреста. Хрест охороняв і охороняє доми, життя людей. Він є символом людського спасіння. Спасіння, про яке ми так часто говоримо, означає оновлення людської природи, яка була затьмарена гріхом і підпала під владу смерти. І цю переміну міг звершити тільки той, хто створив нас з вами, тобто Бог. Ні ангели, ні людина не могли самі обожествити людину, тому для її освячення треба було подолати гріх в людській природі, а отже і смерть, як наслідок гріха. «Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих. Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі» (1 Кор. 15, 21–22).

Хресна смерть Ісуса стала найбільшою жертвою на землі і найвищим проявом любові Бога до людини. Пам’ятаймо про це завжди, а особливо у цю Хрестопоклонну неділю, коли будемо бити поклони, віддаючи славу розп’ятому на ньому. Вшанування Господнього Хреста пригадує нам цю жертву й водночас запрошує нас наповнитися божественним духом любові до Бога і ближніх за прикладом нашого Господа. Постає питання: «А як ми можемо осягнути цей стан обожествлення (грецькою теозіс)?» І ми можемо зробити це досить просто. Коли всі наші духовні вправи будемо виконувати не з обов’язку, а в християнському розумінні потреби Бога в моєму житті. Якщо ми будемо жертвувати час особистої молитви, участі у богослужіннях та інші діла християнської праведности, то Бог не забариться з нагородою ще тут на землі. Чинячи це на славу Божу ми неодмінно отримаємо щось більше.

Запросімо Бога в своє життя і крокуймо разом з ним! Пам’ятаймо, що зі Святого Хреста спливає на нас велика сила, бо на ньому помер Божий Син, щоб нам повернути радість неба. Тому у різних обставинах нашого життя ніколи не втрачаймо надії на Господа. Не зводьмо своїх очей з розп’ятого Ісуса. Припадаймо з поклоном перед животворним деревом Святого Хреста і благаймо Спасителя словами: «Святим Твоїм Хрестом спаси нас, Господи! Амінь!»

Дивіться також

28 вересня Проповідь диякона Віталія Легети у Дев’ятнадцяту неділю після Зіслання Святого Духа 26 лютого «Нехай ці нові покликання стануть тим зерном, яке проросте в австралійській землі», — Владика Микола у Мельбурні