Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь Блаженнішого Святослава у Двадцять шосту неділю після Зіслання Святого Духа
7 грудня 2025
Наша Церква має велику місію: як свідок близькості Господа в Україні сьогодні — ділитися вірою з усіма народами, ділитися досвідом присутності стражденного Христа в тілі нашого народу, навіть в умовах цієї страшної війни. Наше покликання — бути Церквою, яка не тільки утримує старі будівлі чи інституції, а є місійною, живою в Дусі Святому. Тому вона молода, життєздатна та життєдайна, яка проголошує Христове Євангеліє серед народів на різних континентах.
В одного багача земля вродила гарно (Лк. 12, 16).
Слава Ісусу Христу!
Те, що я сьогодні стою серед вас живий, — це чудо. Але, мабуть, Господь Бог послав нас до вас, щоб ми були знаком надії, проповідниками віри Христової Церкви у воскресіння. Ми нині є свідками надії, тими, хто проголошує добру новину про воскресіння нашого Господа Ісуса Христа, яке святкуємо цієї неділі.
Сьогодні хочу передати вам великий привіт з України, із нашого золотоверхого Києва, а також обійняти вас обіймами Церкви-матері, щоб ви мали свідомість і переконання: хоча ви далеко географічно, в Австралії, ви не є віддалені й відчужені від неї [Церкви].
Приїхав сьогодні до вас не сам, а разом із цілим гроном наших єпископів. Уперше в історії нашої Церкви Постійний Синод відбуває свої сесії тут, в Австралії. І цей Синод є іконою нашої глобальної Української Католицької Церкви. Ми не перебуваємо лише в локальній реальності. З нами — митрополит із Філадельфії, який приносить вам вітання від братів і сестер у США. Тут також є єпископ із Польщі, із Вроцлава, який вітає вас від корінних українців тієї частини Європи. Є апостольський екзарх для українців у Німеччині і країнах Скандинавії. І ми — з України. Ми приїхали не тільки для того, щоб засвідчити єдність нашої великої Української Церкви, а й щоб цю єдність будувати.
І саме сьогодні, у день єдності й сопричастя, Господь промовляє до нас через слово Святого Євангелія (Лк. 12, 16–21).
Ми чуємо притчу, якою Ісус Христос відповідає своїм слухачам на важливе питання: від чого залежить моє життя? Що є фундаментом, щоб бути не лише багатим і успішним, а й живим як людина? Звідки брати сили, щоб вистояти серед викликів сьогодення? Що є складовою нашої національної безпеки? Христос розповідає про багача, у якого земля гарно вродила. Ця коротка притча багато говорить, бо в ній немає жодного зайвого слова.
Перше — ми чуємо слово «земля». Цікаво, що слово »χώρα», яке використовує євангелист, означає передусім клаптик землі, з якого людина може отримати земне щастя і благополуччя. Але Христос одразу ставить це поняття в ширший контекст. Бо земля — це не тільки ділянка, на якій ти живеш. У єврейському розумінні вона означає Боже благословення (пор. Бут. 13, 15). Це — обітована земля, простір Господньої присутності (η γῆ), людської гідності, спадщина (пор. Бут. 15, 18), коріння — як каже українська приповідка: земля, де закопана твоя пуповина. Це простір, де людина може бути гідною і вільною (пор. Єз. 37, 21–22).
Якщо хтось розуміє поняття «земля» вузько — як економічний ресурс для власного збагачення, то стає безумним і міркує, як оцей багатий із притчі: «Земля вродила гарно… Не маю де звезти врожай мій! І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую…». (Лк. 12, 16–18). Але цей багач, говорячи, що він принесе в ті нові комори, фактично визнає свою бідність: «… І зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток» (Лк. 12, 18).
Він справді бідний, якщо весь його достаток дорівнює лише тому, що може вміститися в коморах, навіть нових і великих! Існують різні види бідності: окрім матеріальної — духовна, моральна, культурна й інтелектуальна. Хтось може мати багато грошей, але якщо не має нічого більшого за те, що можна скласти в комору, він — бідна й нещасна людина. Чоловік із притчі не розумів, що треба не комори розбудовувати, а розширювати для Бога і ближнього власне серце! Лише так можна багатіти в Бога і лише те залишиться у вічності, що зібрано «в ці комори» вчинками любові.
Друге — найбільша бідність цього чоловіка полягає в тому, що він не розуміє: найціннішим його багатством, яке виявилося в плідності землі, є Бог, який дав плід із цієї святої землі! Якщо він не усвідомлює, що є щось важливіше за матеріальний хліб, він — справді бідний, якого мій попередник патріарх Любомир назвав «скоробагатьком» — має гроші, але не має культури. Тому цей чоловік каже: «Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лк. 12, 19). Він не розуміє, що душа не потребує земного хліба. Тільки небесний хліб, який ми отримуємо в Таїнстві Євхаристії, живить душу і дає їй радість сьогодні й завтра, мир — повіки!
І третє питання, яке ставить сьогодні Боже слово кожному з нас: «… Ате, що ти зібрав, кому воно буде?» (Лк. 12, 20). Мудра людина, яка працює, повинна думати про своє майбутнє. Це питання часто ставлять собі й люди на поселеннях: усе те, що ми надбали — будинки, церкви, організації — кому воно буде? Відповідь глибока: майбутнє належить тільки Богові! Якщо ви зберегли у серці розуміння свого коріння, якщо зберегли віру — усе, що надбали, залишиться й після того, як Господь покличе вас до своїх осель. Якщо ні — нащадки без віри швидко розтратять ваше багатство, і все, що ви надбали, — кому воно буде?
Сьогодні ви чуєте з різних засобів масової інформації: довкола України — розмови про землю. Нам кажуть: віддайте території — отримаєте мир. Але наше послання світу таке: російський агресор не воює за територію. Росія — одна з найбільших країн світу. Вона має землі й ресурси, але демон війни й рабства гріха не дає можливості ні її правителям, ні громадянам жити в мирі і втішатися плодами власної землі. Мета агресора — знищення українського народу та вплив на спосіб мислення демократичних суспільств, щоб їх розкласти зсередини і поневолити. Злочинця неможливо замирити, задовольняючи його апетити! Його можна і треба зупинити!
Люди, для яких Україна — місце гідності, спадщини і свободи, знають: воно значить набагато більше, ніж земельні ресурси чи корисні копалини. Це — святе місце, де Бог перебуває зі своїм народом. І цей катедральний собор у Мельбурні — послання і вічний заповіт перших українських поселенців в Австралії. Ваші предки, які прибули як біженці, позбавлені дому, принесли сюди скарб віри, мови, культури, гідності та свободи. Вони зберегли слова «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни», написані в цьому храмі, коли незалежної України вже не існувало після лихоліть Другої світової війни. Ваші попередники молилися і боролися за вільну Україну, яку ми нині маємо, будуємо і захищаємо на рідній землі, платячи найвищу ціну — життям і здоров’ям найкращих синів і дочок!
Сьогодні дякуємо Богові, що Він зберігає нас при житті, аби ми були голосом для світу про справжній зміст людського життя. Нашим завданням є зберегти найбільший скарб, який вродила українська земля, — віру наших прабатьків. Не загубіть її, бо в ній — ваше багатство. Без неї ваші діти все розтратять. І те, що ви надбали, — кому воно буде?
Наша Церква має велику місію: як свідок близькості Господа в Україні сьогодні — ділитися вірою з усіма народами, ділитися досвідом присутності стражденного Христа в тілі нашого народу, навіть в умовах цієї страшної війни. Наше покликання — бути Церквою, яка не тільки утримує старі будівлі чи інституції, а є місійною, живою в Дусі Святому. Тому вона молода, життєздатна та життєдайна, яка проголошує Христове Євангеліє серед народів на різних континентах.
Сердечно дякую вам, в Австралії, за підтримку братів і сестер в Україні. Дякую вам за те, що ви розумієте: усе те, що дає австралійська земля, потрібно ділити з потребуючими. Дякуємо за вашу солідарність. Коли ворог намагається забрати в нас усе, коли руйнує інфраструктуру наших міст, щоб заморозити нас взимку і залишити в темряві, — тоді найяскравіше світить людське серце. Ми носимо в собі світло. Коли ворог забирає тепло — ми зігріваємо одне одного теплом сердець.
Дякую за те, що ваші серця просвітлюють і зігрівають мільйони українців. Ми хочемо тут разом із владиками Постійного Синоду бути свідками надії. Україна сьогодні — простір глобальних змін. Ці зміни прийдуть і до Австралії. Тому, будь ласка, будьте на правильній стороні історії. Будьте певні: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
