Єпархіальна проща у Канберрі 2026 «Сім’я — покликання і щоденна місія»

8 червня 2026

6–7 червня при храмі святого Володимира у Канберрі відбулася Всеавстралійська єпархіальна проща духовенства та вірних Мельбурнської єпархії. Цьогорічне паломництво проходило під гаслом «Сім’я — покликання і щоденна місія» й зібрало учасників із різних куточків Австралії.

На Єпархіальну прощу до Канберри прибули владика Микола кардинал Бичок, єпарх Мельбурнський; о. Андрій Микитюк, синкел у справах мирян та адміністратор катедрального храму у Мельбурні; о. Ігор Головко, синкел у справах духовенства та адміністратор парафії у Перті; о. Руслан Бабій, адміністратор парафії в Ардірі; о. Юрій Тиченок, адміністратор парафії у Сіднеї; о. Олег Стефанишин, сотрудник парафії у Сіднеї; о. Стефан Сапун, адміністратор парафії у Брізбені; о. Лоуренс Фут із Сіднея; протодиякон Едвард Кострабі з Мельбурна, а також представники римо-католицького духовенства з Канберри та Сіднея.

Особливими учасниками цьогорічної прощі були гості з Івано-Франківської архиєпархії: митрополит Володимир Війтишин, о. Віталій Токар та о. Володимир Ганжа.

До Великої вечірні у суботу доєднався також о. Михайло Соломко, голова Консисторії Австралійсько-Новозеландської єпархії УАПЦ в діаспорі. А в Божественній літургії у неділю взяв участь Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австралії пан Василь Мирошниченко.

Прочан щиросердечно приймали місцеві парафіяни на чолі з адміністратором храму о. Василем Мотріченком.

Проща розпочалася у суботу, 6 червня, Архиєрейською Божественною літургією, яку очолив владика Володимир Війтишин, архиєпископ і митрополит Івано-Франківський.

«Сьогодні, розпочинаючи цю велелюдну прощу для українців в Австралії, ми приходимо як одна велика родина Божого народу. Кожен з нас прибув з різних міст, парафій, родин, але всіх нас єднає одна віра, одна Свята Церква і одна любов до нашого українського народу», — наголосив митрополит Володимир на початку своєї проповіді.

Він підкреслив особливе значення родинного середовища для духовного та релігійного виховання дітей: «Саме родина була, є і залишається тим середовищем, де зароджується віра, де діти вчаться перших слів молитви, де дитина вперше чує про Бога та Його святий Закон. Наш український народ вистоював у найважчі часи поневолень та переслідувань саме тому, що мав сильну боголюбиву сім’ю, де батьки забезпечували дітей не лише хлібом земним, але й наповнювали їхні серця любов’ю до Бога, християнських чеснот та рідної землі».

Наприкінці Літургії адміністратор храму св. Володимира у Канберрі, о. Василь Мотріченко, привітав архиєреїв авторськими віршованими рядками: «Ми просим в Господа благословення і ви благословіть нас, щоб щиро, радісно та мирно молитва лилась до небес. Ми з пошаною і любов’ю будем молитись за наш край, щоб мир настав на рідних землях і радість була між людьми».

Отець Василь пригадав, що багато років тому саме владика Володимир благословив його, молодого хлопця, до семінарії, тому йому особливо приємно сьогодні вітати його у Канберрі. Він також розповів вірним, що у травні 1989 року, коли вірні УГКЦ на чолі із єпископами Филимоном Курчабою, Софронієм Дмитерком, Павлом Василиком розпочали ланцюгове голодування у Москві з вимогою легалізації УГКЦ, одним із чотирьох присутніх серед них священників був саме владика Володимир Війтишин, тобто він був одним із тих, хто безпосередньо причинився до того, щоб наша Церква мала майбутнє.

Першого дня прощі, після Літургії, прочани мали нагоду долучитися до гутірок у вікових групах, спільної молитви на вервиці, Великої вечірні, молитов ТЕЗЕ та завершили день традиційною ватрою.

У неділю, 7 червня, у день, коли день пам’яті Всіх Святих українського народу, відбулася Архиєрейська Божественна літургія, яку очолив владика Микола кардинал Бичок. Проповідником знову був владика Володимир Війтишин, який роздумував над цінністю родини та подружнього життя.

«Свята Церква Христова, усвідомлюючи, що подружжя і сім’я становлять собою одне з найвищих дібр людства, бажає донести свій голос і надати свою допомогу тим, які вже знають вартість подружжя, вартість родини і намагаються виявити вірність цьому у житті, а також тим, які є непевні, занепокоєні й шукають правду. Даючи підтримку одним, просвічуючи інших і допомагаючи ще іншим, Свята Церква Христова служить кожній людині, яка призадумується над долею подружжя й сім’ї. Саме Пресвята Родина, у планах Божого Провидіння, стала ідеальним взірцем кожної християнської родини, сьогодні так захитаної та здепресованої у світі. Саме це взірцеве подружжя, святого Йосифа Обручника і Марії, сьогодні ставить Свята Церква перед наші очі, щоб пригадати нам про святість християнської родини».

Наприкінці Літургії владика Микола кардинал Бичок подякував владиці Володимиру, о. Віталію та о. Володимиру за те, що вони приїхали до Австралії, провели реколекції для духовенства Мельбурнської єпархії, а також залишилися, щоб взяти участь у прощі, і за ті глибокі духовні науки, які митрополит Володимир виголосив протягом цих двох днів прощі.

Кардинал Микола подарував митрополиту Володимиру хрест ручної роботи із зображеннями традиційних орнаментів корінних австралійських народів, побажавши: «Нехай цей хрест буде для Вас постійним нагадуванням про нашу Церкву в Австралії і про те, що ми також єднаємося із Вами в молитві, єднаємося у цій духовній боротьбі».

Владика Микола подякував о. Андрію Микитюку, синкелу мирян Мельбурнської єпархії, та представникам Єпархіальної душпастирської ради, які організовували цю прощу, о. Василю Мотріченку та парафіянам із Канберри за гостинний прийом, а також усьому присутньому духовенству та вірним.

У свою чергу владика Володимир привітав кардинала Миколу із шостою річницею архиєрейської хіротонії. «Сьогодні хочемо також подякувати і вашим батькам, нехай Бог благословить і вашу родину, ту домашню церкву, де вони виховали вас в такій великій любові до Бога, що Господь покликав вас насамперед до монашого служіння, опісля до священичого, а тоді до архиєрейського, і то не закінчилося, бо ще й до кардинальського служіння», — зазначив він.

Опісля архиєреї уділили присутнім благословення мощами блаженного Володимира Прийми та Пратулинських мучеників, що постійно зберігаються у храмі святого Володимира. Відтак владика Володимир окропив присутніх освяченою водою.

Оскільки парафія святого Володимира у Канберрі є наділена даром повного відпусту, прочани могли отримати цю ласку. Ці два дні у Канберрі були чудовою нагодою для духовного зростання та збагачення — часом, коли українці з різних куточків Австралії єдналися у молитві за мир в Україні та поглиблювали свою віру.