Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Декада місійності. Празник Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа — «Особисте утвердження у вірі»
29 травня 2025
У цей урочистий день свята Вознесіння Христового заохочуємо всіх відгукнутися на запрошення Глави нашої Церкви, Блаженнішого Святослава Шевчука, підготуватися до величного празника П’ятидесятниці, проходячи Декаду Місійності 2025 року.
Протягом десяти днів між Вознесінням і Пʼятдесятницею ми роздумуватимемо над текстами Євангелія від Івана, які читаються під час Божественної Літургії, і разом вслухатимемося у ті науки, які Господь промовляє у час, коли в нашій країні вже четвертий рік поспіль триває війна. Теми, на які звертає нашу увагу євангелист Йоан, перегукуються з нашим пошуком стійкості і незламності, служіння і лідерства, зцілення і лікування травм, завданих в часі війни. Джерелом стійкості і витривалості для нас завжди була молитва, читання Святого Письма і участь у Святих Тайнах. Водночас дуже важливими місцями формуванням стійкості, солідарності і зцілення для нас є також християнська сім’я, домашня церква і найближче коло спілкування з друзями. Досвід пережиття зустрічі з Богом у церкві і вдома, особливо тепер, спонукає нас до частішого відвідування Богослужінь і прийняття дарів Святого Духа, плодами якого є наше активне волонтерство і служіння у місцевих парафіяльних спільнотах, військових шпиталях, центрах допомоги переселенцям та особам, які є найуразливіші у часі кризи і випробування.
Четвер, 29 травня
Євангеліє від Луки 24, 36–53
«Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: „Мир вам!“ Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. Та Він сказав їм: „Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю“. Сказавши це, Він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли Йому ще віри й чудувались, Він сказав: „Чи маєте ви тут що їсти?“ Вони подали Йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними. Потім Ісус до них промовив: „Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах“. Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, і до них мовив: „Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у Його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви — свідки того (всього). Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти“. І Він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. А як Він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. Вони ж, поклонившися Йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога».
Роздуми в час війни
Це вже четвертий рік, як ми зустрічаємо Паску і П’ятидесятницю у героїчному протистоянні українського народу проти широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Пам’ятаємо, як учні Христа під час Його Страстей і навіть після Його Воскресіння ховалися з переляку перед лицем смерті. Багато з нас усе ще «налякані та повні страху», стривожені і з сумнівами, які постають у наших серцях (пор. Лк 24, 37–38). Часом нам хочеться втекти від цієї реальності або помститися ворогам, або якось виразити свою злість і розчарування в безвиході, якій ми опинилися, а часто ми все тримаємо у собі, закипаючи від злості і ненависті до ворога і всієї несправедливості, яка оточує нас. Проте, Христос як тоді, так і тепер заходить у наші домівки і спільноти, дарує нам мир і свого Духа Святого. Він показує нам свої рани і запрошує торкнутися до них. Хоч Він вже не розпʼятий, але продовжує співстраждати з нами. Хоч Він вже переміг смерть, але продовжує з нам співвмирати, щоб показати нам, що Він поруч, що Він розуміє нас, Він вчить нас цінувати кожну мить нашого життя і кожну людину, яка є біля нас. Таким чином Він допомагає нам перетворити страх на спокій, тривогу на витривалість, розгубленість на вміння робити правильні рішення. Він дарує нам свого Духа і свій мир та дає нам місію проповідувати «покаяння на відпущення гріхів усім народам» (Лк 24, 47), щоб люди змогли через дієву любов підготуватися до Його Другого Приходу і Його володарювання у Царстві Божому.
Молитовний намір. Сьогодні подякуймо Богові за стійкість нашої Української Держави, за кожного захисника і захисницю і їхні сім’ї, за волонтерів і медиків. Щодня пам’ятаймо в молитві про них!
Місійні завдання:
- Особистий/сімейний рівень: Подякуймо за дар віри, який Господь дав нам та членам нашої сім’ї, бо віра — це найбільший скарб людини, за допомогою якого людина єднається зі своїм Творцем і Батьком.
- Парафіяльний рівень: Поцікавмося, які на парафії є гуртки або молитовні групи, де поглиблюються знання з правд віри або читається Святе Письмо, і відвідаймо таке заняття. Якщо таких гуртків немає, запропонуймо парохові заснувати такий гурток.
- Місійний рівень: Запитаймося у двох-трьох своїх товаришів, які нечасто ходять до церкви, чому вони не відвідують храм щонеділі. Поділімося з ними життям вірою, розкажімо їм, що нам особисто дає регулярне відвідування церкви.
