Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Декада місійності. День перший — «Божа Любов, що дарує радість»
30 травня 2025
Заохочуємо всіх відгукнутися на запрошення Блаженнішого Святослава належно підготуватися до празника П’ятидесятниці. Протягом наступних днів ми читатимемо тексти Євангелія від Йоана і всією парафіяльною спільнотою вслухатимемося в мудрі підказки, які Господь пропонує нам у часі війни.
П’ятниця, 30 травня
Євангеліє від Йоана 14, 1–11
«Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. Куди ж я йду — ви знаєте путь.» «Господи, — каже до нього Тома, — не знаємо, куди Ти йдеш. І як нам знати тую путь?» Ісус до нього: «Я — путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте Його і бачили». А Филип Йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас». «Скільки часу я з вами, — каже Ісус до нього, — а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця». Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, — він творить діла. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте».
Роздуми першого дня Декади
У людському серці завжди нуртує бажання зустрітися зі своїм Творцем. Святий Августин каже: «Неспокійне моє серце, Господи, поки не спочине у Тобі» (Сповідь І, 1). З одного боку, Бог робить перший крок: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини» (Флп. 2, 6–7). З іншого боку, людина запрошена повністю довіритися Богові: «Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител» (Йо. 14, 1–2). Звідки в людини може взятися сила духу й бажання зробити крок назустріч Богові у дорозі до дому Отця, в якому багато жител? Відповідь проста — ЛЮБОВ. Саме з любові до людини Господь її сотворив і зробив вінцем усього сотворіння. Саме з любові до людини Господь став людиною, щоб її визволити від гріха і рабства. Від самого початку Бог заклав у глибину людської душі любов, доброту, відчуття краси і гармонії. Людина найщасливіша тоді, коли вона любить і коли її люблять. Гріх спотворив нашу здатність любити. Ісус Христос, Син Божий, об’явив нам, що Бог Є Любов і що ми, будучи Його дітьми, також покликані бути іконами Божої доброти й любові.
Роздуми в час війни
Найприроднішим станом людської душі та й усього, що існує у цьому світі, є стан любові і миру. Бо сам Бог є любовʼю (пор. 1 Ів 4, 8). Світ з любові постав, з любові ми прийшли у цей світ, і в кінці історії любов і справедливість знову вже остаточно запанують у світі Царства Божого. Якщо ми шукаємо джерело стійкості у цих часах війни, потрібно звернутися до Першоджерела. Хоч часом розчарування, зневіра, ненависть і жага помсти переповнюють наші серця, для стійкості і здатності не лише вижити, але й перемогти, ми повинні відсунути ці руйнівні почуття, які спустошують наші серця, і наповнитися Божою силою. Ісус сьогодні дуже чітко промовляє до нас: «Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене» (Ів 14, 1). Він також каже: «Я — дорога, істина і життя» (Ів 14, 6), «хто бачить мене, той бачить Отця» (Ів 16, 9). Якщо нам важко віднайти зв’язок з джерелом любові, подивімося ще раз на Христа розпʼятого і також на Христа воскреслого, на хрест і на ікону Воскресіння. Спробуймо торкнутися Його ніг на хресті, а тоді вкласти свої пальці у Його бік воскреслого Тіла разом з Томою, щоб разом з ним заволати «Господь мій і Бог мій» (Ів 20, 28). Ця зустріч, цей погляд і цей дотик, перед Розп’яттям, у Євхаристії, у спілкуванні з людиною, яка потребує Божого милосердя, — це найсильніше джерело стійкості і незламності у часі війни. Нам треба навчитися робити це часто, постійно і особисто. І черпати з цієї зустрічі натхнення до подальших діл милосердя.
Молитва
Кондак свята Вознесіння ГНІХ: Сповнивши промисел щодо нас і те, що на землі, з’єднавши з небесним, вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, ніяк не відлучаючись, але невідступно перебуваючи, Ти кличеш до тих, що люблять Тебе: Я з вами і ніхто проти вас.
Місійні завдання:
- Особистий рівень: Спитаймо себе: чи я вірю, що Бог любить мене особисто, і чи я бачу прояви цієї любові в своєму житті. Помолімося за тих, хто нас любить, і кого ми любимо та скажімо добрі слова нашим рідним.
- Парафіяльний рівень: Постановімо вітатися християнським привітом з кожною людиною у церкві після того, як ми зайшли до церкви і помолилися перед Божественною Літургією.
- Місійний рівень: Зробімо три ненав’язливих компліменти незнайомцям, яких ми зустрінемо чи то на роботі, чи у крамниці, чи в громадському транспорті, чи просто сусідам, які живуть поруч.
